Професор Івано-Франківського медуніверситету розповів про оптимістичний і песимістичний сценарії розвитку пандемії

Коронавірус – це та болюча тема, котра вже пів року тримає у страху цілий світ. З хворобою борються, вишукують вакцини, намагаються лікувати, проте її поширення ніяк не йде на спад.

Хтось вже перехворів коронавірусом, а когось лякає шанс заразитися. Натомість частина суспільства взагалі схильна вважати, що це не що інше, як просто видумки і можливість списати гроші на нібито лікування. Що з цього приводу думають у наукових колах, чи є вірус і чи можна його якось приборкати? Відповісти на ці питання ми попросили завідувача кафедри мікробіології, вірусології та імунології Івано-Франківського національного медичного університету, професора Романа Куцика.

Роман Куцик.
– Пане професоре, вже пів року живемо в полоні коронавірусу, проте є чимало скептиків, котрі говорять, що його нема. І при цьому називають штучно роздутими показники хвороби. То ж чи є вірус?

– Коли появляється нова інфекція, у людства завжди закономірно виникає питання, чи це часом не є справа фармацевтичних компаній чи медиків, котрі мають на меті обдурити людей. Така сама проблема була із вірусом СНІДу.

Але час розставляє свої крапки над «і». Якщо появляються збудники, то медицина сьогодні є достатньо потужною для того, аби вивчити ці віруси. Так, сьогодні вже ніхто не сумнівається в тому, що існує вірус імунодефіциту людини. Я думаю, така ж ситуація і з коронавірусами.

Якщо говорити загалом, то коронавіруси відомі медичній науці давно, задовго до того, як виникла пандемія, котру маємо сьогодні. Вони викликали захворювання низки тварин. Свого часу саме у ветеринарних медичних закладах вони вивчалися як збудники захворювання тварин.

Проблема лише в тому, що вони не були на той момент серйозною проблемою для людини і не викликали у неї захворювання. Ми пам’ятаємо, як у 2008- 2009 роках все людство із страхом чекало, що почнеться пандемія пташиного грипу H5N1. Мова йде про вірус тваринного грипу, який закономірно існує завжди у популяції птахів.

Питання було лише в тому, наскільки цей вірус зможе адаптуватися до людини і чи зможе він передаватися від людини до людини. Тоді ми з острахом чекали, але, на щастя, цього не відбулося.

Зараз маємо іншу ситуацію. Зовсім інший вірус адаптувався до нового хазяїна. Мікробний світ змінюється так само, як міняється наше життя. Коронавірус людини став новою проблемою. Є серйозні наукові статті, котрі вивчаються, сучасні мікробіологічні, молекулярно-біологічні методи настільки точні, що ми не маємо права сумніватися в тих даних.

Особливо ті, хто має можливість читати наукову літературу і оцінити, на якому рівні і на якій глибині знаходяться дослідження збудників у провідних світових лабораторіях.

 – Наскільки загрозливий вірус і які він може мати у подальшому наслідки для людства?

– На жаль, спрогнозувати поведінку вірусу не може ніхто. Ми можемо тільки, як зараз прийнято говорити, розглядати різні можливі сценарії. Але за яким сценарієм піде світ, не знає ніхто. Безумовно, будь-який вірус, будь-який збудник з часом змінюється, мутує.

Як ви знаєте, коронавірус, який викликав сучасну епідемію COVID-2, дуже схожий на свого попередника – вірус SARS-1, який викликав серйозний спалах на рубежі 2010 року в Південній Азії. Через два роки появився дуже схожий вірус MERS на Близькому Сході. Вони дуже близькі родичі.

Навіть за сучасною класифікацією вірус COVID-19 називають SARS-2. Але якщо ми оглянемося на 10 років назад, то побачимо, що і перший, і другий вірус адаптувалися, але з часом мутували у сторону зниження вірулентності. Тому ні одна, на друга інфекція не набула глобального поширення на планеті, і ми про них вже відносно забули і згадуємо тільки у контексті спорідненості вірусу із сучасним COVID-19.

А сучасний коронавірус, як ми бачимо, адаптувався до нового хазяїна, почав передаватися у людському середовищі. Ми це бачимо впродовж половини року. А реально пандемія в світі триває, я думаю, набагато більше. Але за цей час нема найменших ознак, щоби вірус знижував свою вірулентність.

Мова вже йде про появу кількох генетичних варіантів вірусу, які відрізняються за своїми генетичними характеристиками, і є певні особливості інфекції, які вони викликають. Нещодавно появилася інформація, що є різновид вірусу, що вражає дітей. У них інфекція протікає не так, як у дорослих. З особливою клінічною симптоматикою. Тому важко спрогнозувати, як вірус буде поводити себе у майбутньому.

Чи він мутує у сторону зниження вірулентності і проблема в такій ситуації відпаде сама собою? Чи вірус мутує ще у сторону збільшення вірулентності? Чи ми підемо за зовсім іншим сценарієм?

Наприклад, вірус грипу створює антигенні варіанти, які періодично то циркулюють, то зникають, повертається інший вірус. І тоді SARS-інфекція буде мати ще більшу проблему. Пів року, відколи науковці взялися за вивчення коронавірусу, – надто короткий термін для того, щоб оцінити поведінку вірусу в організмі, реакцію організму на вірус.

До сьогодні ще не встановлено, наскільки реально наш організм може виробити імунітет, який захистить від нового зараження вірусу, наскільки він довговічний. Це все – білі плями в медицині.

 – Чи допоможуть у цьому випадку ІФА-тестування?

– ІФА-тестування на майбутнє щось спрогнозувати не зовсім допоможуть, але вони допомагають виявити реальні масштаби інфікування. Тому що імунний слід у вигляді антитіл зберігається в організмі достатньо довго. Сучасні методи дозволяють їх виявити. Проблема тільки в тому, наскільки чутливими є тест-системи ІФА-аналізів і наскільки достовірними.

Маю на увазі чи вони охоплюють усі можливі циркулюючі варіанти вірусу. Як на мене, безперечно, ІФА-тестування потрібно проводити хоча б для того, щоб ми знали реальні масштаби епідемії в країні, мали реальні дані про кількість людей, які перехворіли. А надалі можна буде вибудовувати якусь тактику боротьби із епідемією.

Сьогодні ми не можемо вважати, що якщо у людини є антитіла проти коронавірусу, то вона абсолютно не має шансів захворіти на майбутнє.

– То це означає, що людина може вдруге заразитися коронавірусом?

– Є такі дані світові, що можливі повторні інфекції. Може бути ще й така ситуація, що вірус в організмі може перебувати у латентному стані і лише активується. Тут не йде мова про повторне зараження, а про те, що людина повністю не видужала, а наступає рецидив інфекції.

– Ви не намагалися дослідити походження цього вірусу, бо є чимало теорій, звідки він взагалі взявся? Спочатку говорили про устриці, потім про кажанів. Що ж насправді стало причиною поширення коронавірусу серед людства? Чи це все-таки біологічна зброя, штучно вирощена у лабораторії і запущена для знищення частини людства?

– Як вчений, скажу, що поки що точно на це питання відповісти не можна. Якщо повернутися до СНІДу, то також першою була версія про біологічну зброю, котра якимось чином вийшла за межі лабораторії.

Коронавірус має у своєму генетичному апараті фрагменти генів коронавірусів, які властиві для тварин, зокрема кажанів, змій. Тому сказати абсолютно, що він штучно створений, неможливо. Може бути цілком природна комбінація вірусу. Але якщо говорити про фрагменти генетичного матеріалу, то це збірна конструкція з різних фрагментів.

На сьогоднішній день молекулярна біологія дозволяє замінити якийсь ген у одного вірусу, вставити на його місце ген іншого. Думаю, це питання для майбутніх дискусій. Такі питання походження вірусу потрібно вивчати не на політичному рівні, а на професійному, науковому.

Тим більше, що є інформація, що проводилися серйозні вивчення щодо можливості модифікації вірусу SARS з метою винайдення вакцини.

Ромак Куцик: До сьогодні ще не встановлено, наскільки реально наш організм може виробити імунітет, який захистить від нового зараження вірусу, наскільки він довговічний. Це все – білі плями в медицині.
 – Деякі країни заявляють про те, що вони винайшли вакцину від коронавірусу. Але це тільки заяви. Чи можна говорити про те, що до можливої другої хвилі ми вже будемо більше підготовленими і будемо мати ліки?

– Повідомлення про те, що вакцина створена, вже є. Але створити вакцину, тобто створити вбитий чи ослаблений вірус, на який би реагувала імунна система організму і виділяла антитіла, – це тільки пів справи. Основна проблема в тому, що навіть якщо така вакцина створена, треба знати, як вона реально захищає людей.

Але ми не знаємо особливостей імунітету. Ми тішимо себе надією, що буде створена вакцина від цього захворювання. Вакцинація – одне із найбільших досягнень медицини, яке дозволило забути про ті страшні інфекції, які були у минулому. Безумовно, людство повинно виконувати всі сучасні заходи.

Не завжди професійні дії журналістів приводять до того, що виникають питання, чи треба вакцинуватись. Така була епідемія дифтерії на початку 90-х років. Далі забули про це і виникла чергова епідемія кору на початку третього тисячоліття. Знову починають дискутувати про потребу щеплення від туберкульозу.

Але завжди повинна бути авторитетна думка медиків, фахівців Без вакцинації людство не виживе. Коли є вакцини, то піднімається спекулятивне питання, чи треба вакцинацію проводити. Якщо виникає така інфекція, проти якої у світі немає засобів, то вже не обговорюється питання треба чи не треба проводити вакцинацію. А питають, де вакцина.

– Чи може тепер коронавірус бути поряд постійно, як і паличка Коха чи інші хвороби, до котрих ми призвичаїлися?

– Це різні сценарії на майбутнє. Ми пережили тільки пів сезону і не знаємо впливу погоди на вірус. Коли було холодно, всі надіялися, що почнеться літо і епідемія відступить. А бачимо світову статистику зовсім іншу. Сьогодні епіцентр епідемії перекинувся на Південну Америку, Бразилію, Перу, які практично є тропічними країнами.

З другого боку, маємо вже червень. Але фіксується хворих більше, ніж 24 квітня, коли був розгар епідемії. Тому, на жаль, ні я, ні ніхто інший не порадує вас ніякими прогнозами. Будь-який прогноз витримує випробування тільки часом, коли міняється ситуація.

– На початку епідемії дехто із медиків навіть радив спеціально заразитися вірусом і пережити його, аби виробити імунітет. Чи варто, на вашу думку, так ризикувати?

– Якщо підходити до класичного сприйняття імунітету, в цьому логіка є. Але справа в тому, що не всі збудники поводять себе так класично. Ми не знаємо особливостей імунітету при коронавірусній інфекції. І найголовніше – коронавірусна інфекція дає достатньо високий відсоток смертності.

Думаю, що при смертності 10 відсотків спеціально заразитися, аби отримати імунітет, це не вихід. – Що може допомогти уникнути зараження? Чи дійсно дієвим є носіння маски та сидіння на карантині? – Це профілактика. Такі заходи допомагають, і це показує перебіг епідемії.

Безумовно, було введено жорсткий карантин, який, на жаль, у багатьох населених пунктах передчасно самовільно люди закінчили. Я вважаю, що сьогодні ще не час послаблювати. Вийдіть сьогодні на вулицю – в масках не ходить практично ніхто, дистанції соціальної ні в магазинах, ні на ринках люди вже не зберігають.

А це є те, що повинно попередити зараження. Коли навіть одна заражена людина потрапляє у середовище масового скупчення людей, то в такій ситуації перше місце – дотримання соціальної дистанції.

Інфекція передається респіраторним шляхом. Це один із найвибуховіших шляхів поширення. Вважаю, що карантин треба продовжувати аж до тих пір, поки не впаде захворюваність, якщо не буде другої хвилі.

– Відновлення санітарної служби в Україні допоможе якимось чином спинити поширення вірусів?

– Ліквідація санітарної служби стала найбезглуздішим рішенням, яке було прийнято свого часу під егідою начебто захисту бізнесу від перевірок. Але реально про це говорили з самого початку. По-перше, службу легше зруйнувати, ніж потім її відновити хоча би до попереднього рівня.

Враховуючи потреби людини і розвиток суспільства, будь-яка служба повинна вміти використовувати найсучасніші методи. А це і апаратура, і обладнання, і фінансування. А з нуля створити службу, яка би відповідала сьогоднішнім вимогам, практично неможливо.

Тим більше, що у медичних університетах перестали готувати спеціалістів-епідеміологів, санітарних лікарів. Якщо подивитися статистику, маємо спалахи кишкових інфекцій у літній час. Чому? Тому що перше, що робила санітарна служба, це був контроль за санітарним паспортом людей, які працюють із продуктами харчування, це контроль за умовами виробництва, зберігання, продажу. Це все пропало.

Так, це трохи інша лінія, але тут також велика роль санітарної служби. На жаль, один заступник міністра охорони здоров’я, якому присвоїли титул санітарного лікаря, нічого не зробить, не маючи структури і мережі санітарних станцій, як колись. Не маючи вертикалі, зробити нічого не можливо.

 – В медичному університеті є лабораторія, котра займається дослідженням ПЛР-зразків. То ви маєте можливості вивчати поводження вірусу у лабораторних умовах?

– Дослідження методом ПЛР – це тільки діагностика вірусної інфекції. На жаль, досліджувати віруси ми взагалі не маємо можливості. Проблема в тому, що на території кафедри ми маємо мікробіологічну бактеріологічну лабораторію. Ми займаємося культивуванням і вивченням бактерій.

Допомагаємо у багатьох ситуаціях в діагностиці, вирішуємо наукові проблеми. Утримання лабораторії – не дешеве задоволення. Ми маємо розуміння керівництва університету. Завдяки ректору ми мали можливість акредитувати лабораторію, оснастити її новим обладнанням.

Але для культивування вірусів нам потрібно ще на порядок більше. Для того, щоби вирощувати віруси, треба мати в культурі вирощені клітини, а вже потім на них виростити вірус.

Повинні бути дуже серйозні умови до асептики, щоби не заразити ту культуру. Це настільки витратний порядок режиму роботи, що в Україні на пальцях однієї руки можна перерахувати ті лабораторії, котрі реально можуть працювати із вирощуванням вірусів. Основна проблема у дуже серйозному фінансуванні. Ми вірусологічні дослідження не проводимо.

 – А могли б і виростити якийсь вірус?

– Це неможливо в наших умовах. Є такі речі в науці, де без сучасної апаратури нічого не зробиш. На один квадратний метр лабораторії має бути вкладено 10-20 тисяч доларів у апаратуру. В нас лабораторія має 140 квадратних метрів. Тому це нереально, обходимося тим, що маємо. Так, інколи ми можемо перескочити голову, а інколи цього не вдається.

– Як ви ставитеся до конспірологічних версій походження коронавірусу і можливого його поширення через систему 5G?

– Віруси передаються через 5G, через інтернет, але вони інші – це комп’ютерні віруси на мові програмування. Вони не виходять у людське середовище і не заражають людей. Вони становлять небезпеку тільки для комп’ютерної техніки. Тому ні COVID-19 не стане комп’ютерним вірусом, ні комп’ютерний вірус не стане вірусом COVID-19, грипу чи СНІДу.

 – Як думаєте, коли можна очікувати спаду захворювання на коронавірус?

– Найоптимістичніший прогноз, що влітку дійсно відбудеться спад хвороби. Синоптики обіцяють тепло, тоді ми будемо мати можливість перевірити оту конспірологічну теорію на практиці. Я вже говорив: одне діло, що ми думаємо, а інше – що реально буде. Якщо ми побачимо якусь тенденцію на зниження впродовж декількох днів, то можна буде говорити про те, що ситуація покращиться.

Але будемо всі з острахом чекати осені, бо не відомо, що буде далі. Не дай Бог, вірус може за цей період мутувати, появиться ще один. Тоді медицина взагалі заплутається: хто хворів одним варіантом, хто може захворіти іншим. Це найпесимістичніший прогноз. Але одному Господу Богу відомо, як воно станеться.

Розмовляв Володимир БОДАК

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.

Ми у Facebook


Це вікно зникне через 20 seconds