З 26 по 28 березня 2026 року відбувався чемпіонат Івано-Франківської області з боксу серед боксерів 2008–2009 років народження. Змагання стали відбірковими до чемпіонату України, який наприкінці квітня проходитиме у місті Біла Церква. У чемпіонаті взяли участь близько 40 спортсменів з різних куточків Прикарпаття. Своєрідною несподіванкою стала перемога галичанина Андрія Кедика, адже, як стверджують старожили боксу, місто Галич ще ніколи не мало свого представника на Чемпіонаті України. Про те, як юному боксеру вдалося виконати таку почесну місію і як тренеру вдалося підготувати спортсмена до такого досягнення говоримо із обома Андріями – новоспеченим чемпіоном області Андрієм Кедиком та його тренером Андрієм Штангретом.

– Хлопці, розкажіть нашим читачам про себе.
Штангрет Андрій (тренер): Родом я із села Гончарівка Монастириського району Тернопільської області. Народився в 2001 році. Згодом сім’я переїхала до Галича і десь до 9 класу я займався футболом. Проте у нас в школі вчителем фізкультури був Володимир Данькевич, який залучив мене до занять боксом. Тож у мене тепер перший дорослий розряд з боксу. Але далі обласних і всеукраїнських змагань піднятись не вдалось. Не вийшло з певних об’єктивних причин. Тож тепер я займаюсь вихованням юних боксерів.
Кедик Андрій (боксер): Сам я з Галича. Народився в 2009 році. Сім років займався таеквон-до. Їздив на змагання у Івано-Франківськ, там вже і тренувався. Двічі вигравав чемпіонат України з таеквон-до у своїй віковій категорії. Планував продовжувати далі. Але почався ковід, а згодом війна і все якось припинилось. Але спорт я не залишив і вирішив переключитись на бокс, адже люблю такі силові види спорту. Тренер побачив у мені перспективу і ось вже чотири роки займаюсь боксом.

– Розкажіть як йшла підготовка до чемпіонату області. Чи розраховували ви на такий результат?
Штангрет Андрій (тренер): Підготовка до обласних змагань тривала два місяці. Це були дуже важкі два місяці постійної роботи. Адже це бокс і потрібно працювати над кожною деталлю, над кожним окремо відпрацьованим ударом, над роботою ніг, яка дуже велику роль відіграє в боксі і над захистом.
Кедик Андрій (боксер): Тренування проходили 5-6 разів на тиждень. Майже кожен день — зал, навантаження, втома. Ми працювали над швидкістю, силою удару, витривалістю і технікою. Кожне тренування вимагало максимуму, бо без цього результату не буде. Було багато моментів, коли було дуже важко. Коли не було сил, коли не хотілось тренуватись, коли щось не виходило. Але саме в ці моменти потрібно було перебороти себе і не здатися. Бо характер будується саме тоді, коли важко. Але правда така — не всі готові це витримати. Не всі готові терпіти втому, біль, постійні навантаження і відмовлятись від багатьох речей заради результату. Саме тому в цьому спорті залишаються одиниці. І ця робота дала результат. Вважаю, що на чемпіонаті області я показав хороший рівень підготовки, впевнено провів бої і здобув перемогу. Радий, що ця перемога дала можливість вийти на новий рівень, вийти вперше на Україну з міста Галич. Я гордий представляти свою область на чемпіонаті України. Ці два місяці довели, що результат — це не випадковість. Це щоденна праця, дисципліна і бажання не здаватися.

– Як в Галичі організована робота боксерського гуртка?
Штангрет Андрій (тренер): Ми входимо у структуру ФСК «Галич». Клуб допомагає нам з певною екіпіровкою, з виїздами на деякі важливі змагання. Займаємося у невеличкому залі. Зараз загалом займається майже 40 дітей, яких я ділю на дві своєрідні групи – «старші» і молодші». Займаємося тричі в тиждень. Приходять до нас і діти з ВПО. Дуже гордимося нашим наймолодшим чемпіоном – хлопцем із Києва, який зараз проживає в Галичі – Нікітою Прокопенком. У свій юний вік він провів вже 16 боїв. Також Нікіта займається ще і футболом. З основних досягнень до сьогоднішнього – срібні призери чемпіонатів області. Але ті хлопці вже боксом не займаються.

– Наскільки дорогий цей вид спорту?
Кедик Андрій (боксер): Трохи коштовний. Адже у офіційних змаганнях потрібно брати участь в сертифікованій екіпіровці. До прикладу сертифікований Українською боксерською асоціацією шолом коштує не менше 2600-2800. Рукавички теж десь так. А ще потрібно взуття, бинти, капи. Тож, трохи дорого.
Штангрет Андрій (тренер): Звичайно все матеріальне вартує грошей. Але також вважаю дуже необхідним якось підтримувати спортсмена на рівні влади. Думаю, не зайвим було б запровадити якісь стипендії для спортсменів у нас в громаді. Зараз знаю, що для нашого чемпіона щось готують у міській раді. Будемо дуже вдячні за будь-яку підтримку. Також хочемо подякувати міському голові Олегу Кантору, який у свій час багато зробив для створення цього гуртка і допомагав різною екіпіровкою, іншими необхідними речами.

– Питання швидше до тренера: а коли видно, що спортсмен «не тягне», не йде йому цей вид спорту?
Штангрет Андрій (тренер): Воно якось само відбувається. Боксом займатися заставити неможливо. Адже кому подобається, коли його постійно б’ють. Так, можна займатися, робити це через силу. І з того може навіть щось вийти. Але це буває рідко.

– А тепер до боксера: коли ти розумієш, що бій програно?
Кедик Андрій (боксер): Це всередині тебе. Коли під час бою ти не знаєш що робити, як себе поводити. Тоді в хід ідуть емоції, необдумані дії. Голова відключається. І все – бій програно.

– Яка твоя найболючіша поразка?
Кедик Андрій (боксер): Це було на початку моєї кар’єри – у Монастириську я програв за очками. Хоча відчував, що перемагаю. Але так, напевно, мало статися. Вважаю це безцінним і дуже болючим досвідом.

– А яка найлегша перемога?
Кедик Андрій (боксер): Напевно та, що вивела мене на чемпіонат України. У півфіналі я переміг нокаутом. А в фіналі суперник відмовився виходити на бій. Тож вийшло так, як вийшло.
Штангрет Андрій (тренер): взагалі у Андрія 28 перемог і 4 поразки. Чотири перемоги здобуто нокаутом. Щодо здобутків, то боксер нині вже чемпіон області у своїй віковій категорії, срібний призер чемпіонату області, чемпіон Всеукраїнських змагань «сильніших боксерів України» (м.Коломия), срібний призер Всеукраїнського турніру (м.Тернопіль), бронзовий призер Всеукраїнського турніру (м.Івано-Франківськ). Головне – не розчаровуватися і у всьому шукати позитив.

– Що основне в боксі?
– Кедик Андрій (боксер): головне – характер, мотивація, довіра до тренера і підтримка рідних. Також для спортсмена важлива психологія. Страх треба побороти ще до виходу на ринг і тоді все вдасться.

– А у тренерській роботі?
Штангрет Андрій (тренер): віра у спортсмена. Взагалі думаю, що для мене робота тренера – це стиль життя. Постійні переживання, пошук ідеальної підготовки, робота над кожною помилкою, це все тягар, який не видно зі сторони. Тренер – це той, хто вірить, навіть коли не вірять інші.

– Чи є кумир у юного чемпіона?
Кедик Андрій (боксер): Якщо ви про того, за кого уболіваю, то, звичайно, за Усика. Але якщо про боксерів за манерою бою, яку я б хотів наслідувати – то це американська школа боксу. Мені дуже подобається як боксують американці.

– Хто вболіває?
Кедик Андрій (боксер): Батьки і бабуся. Але найбільше, напевно, тренер.

– Які плани?
Кедик Андрій (боксер): Найперше – гідно представити Івано-Франківську область на всеукраїнських змаганнях. Також хотілося б розвиватися й надалі у цьому виді спорту. Ну і школу закінчити ще необхідно. Іноді доводиться вибирати між школою і боксом.

Штангрет Андрій (тренер): Я дуже радий за Андрія, Бачу його поступ. Хотілося б також, щоб і інші боксери із нашої школи тягнулися за лідерами і вірили, що успіх можливий. Буду намагатися робити все для цього. 19 квітня у Білій Церкві у складі збірної команди Івано-Франківської області намагатимемося здобути якнайкращий результат і побачити свій справжній рівень.

– Знаю, у вас в школі є якесь цікаве мотивуюче гасло?
Штангрет Андрій (тренер): Ми себе стимулюємо до досягнень цікавою фразою: «Всі будуть казати, що нам повезло». Власне саме це переважно говорять, коли не бачать важкої праці, що передує успіху.

– Дякую вам за розмову. Нехай вам повезе!
Розмовляв Володимир КАПУСНЯК