Запахи супроводжують нас щодня, та ми майже не зважаємо на них — кава вранці, парфум у ліфті, освіжувач у машині. Тим часом кожен з них потрапляє в наш мозок раніше, ніж ми встигаємо подумати. На цьому ґрунтується ароматерапія — один із напрямів натуропатичної медицини, який працює з ефірними оліями і впливає на нервову систему, гормони й імунітет не менш ефективно, ніж медикаменти.
Франківка Ірина Баторик — лікарка за освітою, амбасадорка натуропатичного підходу, яка вже близько десяти років практикує превентивну медицину, нутриціологію та ароматерапію. У натуропатії вона побачила відповідь на запит, з яким доказова медицина працює рідко — як підтримати здоров’я, а не лише лікувати хворобу.
«Західний кур’єр» поговорив з Іриною Баторик про те, як запахи впливають на наше самопочуття, як ефірні олії здатні замінити антибіотик та більшу частину домашньої аптечки, та чому ароматерапія залишається однією з найбільш недооцінених наук.
— Пані Ірино, що таке натуропатична медицина як напрям?
— Натуропатія — це напрям медицини, орієнтований на профілактику й спосіб життя: поєднання здорового харчування, фізичної активності, фітотерапії, використання рослинних екстрактів та ефірних олій. Парадокс полягає в тому, що можливості натуропатії досі недооцінюють.
Дуже часто люди звертаються до натуропатичного лікаря не тому, що не довіряють класичній медицині, а тому, що шукають ширший погляд на своє здоров’я. Особливо коли гострий стан уже вирішено, але залишаються хронічні симптоми, зниження якості життя або питання, на які хочеться отримати більш комплексні відповіді.
— Ви лікарка за освітою, працювали в традиційній системі з її протоколами. Як прийшли в натуропатію?
— Натуропатія була в моєму житті задовго до того, як я почула цей термін. Мій дідусь, не маючи медичної освіти, завжди лікував родину травами: болить живіт — полин, кашель — бузина. Коли я вступила до медичного університету, фітотерапія там подавалася як щось не дуже серйозне, давній метод лікування, без впливу на результат. Чаї попити — корисно, але не серйозно. Тому деякий час я все-таки більше довіряла протоколам, ніж власній інтуїції.
Працювала в радіодіагностиці, з онкологічними пацієнтами. Моя робота часто зводилась до чистої констатації фактів: є процес, є злоякісний вузол, є запалення. А коли до мене приходили діти тих пацієнтів із питанням «що нам робити, щоб не допустити такого», я не мала відповіді.
Згодом я потрапила на наукову конференцію про ефірні олії й натуропатію — і вперше почула однодумців. Лікарів із реальним досвідом і опертям на сертифіковане виробництво. Бо це принципово: одна річ — зірвати бузину десь і запарити, зовсім інша — мати гарантію діючої речовини в капсулі. Відтоді у натуропатії я працюю близько десяти років.
На мою думку, майбутнє не в протиставленні традиційної медицини й натуропатії, а в їхній співпраці. Коли доказова медицина допомагає точно встановити діагноз і лікувати гострі стани, а натуропатичний підхід доповнює її роботою з причинами, способом життя, профілактикою та підтримкою природних механізмів відновлення організму. Саме такий інтегративний підхід сьогодні виглядає найбільш перспективним.
— Один із напрямів, у якому ви працюєте, — ароматерапія. Слово, яке для багатьох звучить радше як спа-практика, ніж як медицина. А що таке ароматерапія з наукової точки зору?
— Ароматерапія — це несправедливо забута наука. Її коріння в глибокій давнині: мирро і ладан — теж ефірні олії, як і ті ароматичні композиції, якими користувалася Клеопатра. Подейкують, її прибуття чули задовго до того, як бачили — через троянду і неролі.
І це справді наука. Існує хроматографічний аналіз, який визначає співвідношення компонентів у кожній олії, скажімо, цинеолу й терпенів у чайному дереві. Якщо співвідношення погане, олія може бути токсичною, давати опіки на шкірі. Принципово важливі країна походження, клімат, навіть рік збору: будь-яка рослина віддає ефірну олію з різних своїх частин. Евкаліпт цінується той, що з Мадейри. Лаванда — лише французька. Герань — єгипетська. Чайне дерево — австралійське. Залежно від того, чи було більше дощів чи сонця, характер аромату може помітно відрізнятися.
У сучасні медичні протоколи ароматерапія поки не входить, тому залишається радше альтернативним методом допомоги. Основним лікуванням стає рідко, проте як супровід працює завжди. Будь-яка натуральна ефірна олія має кілька напрямів впливу. Перший стосується нервової системи: залежно від виду, олія діє як заспокійливе, стимулятор або адаптоген. Другий впливає на імунну систему, підвищуючи опірність організму, має противірусну, протибактерійну дію. Третій — косметологічний: стан шкіри, волосся, нігтів.
— Наскільки взагалі запах здатен фізіологічно впливати на людину? Пригадується популярний колись фільм «Парфумер» — про запах, який може керувати поведінкою. Це художнє перебільшення чи у вашій практиці справді траплялося щось подібне?
— Вплив запаху через нюхові рецептори на емоції справді існує. Але здатність керувати людьми так, як це показано у фільмі, — художнє перебільшення. Утім сила ефірної олії все одно велика.
Достатньо відкрутити баночку — і вона вже діє через нюхові рецептори на ту частину головного мозку, яка відповідає за емоції, пам’ять і гормональну регуляцію. Саме тому правильно підібрана ефірна олія може бути першою допомогою при панічних атаках, які сьогодні стали поширеною проблемою. Просте вдихання з баночки здатне зняти напругу тоді, коли це необхідно.
Способів використання насправді багато — близько 28: інгаляції холодні й гарячі, аплікації, ванни, полоскання горла, прийом усередину. Найкраще ефірні олії працюють у помірних дозах: малі дозування на постійній основі, тривалий час.
— Які саме запахи як на нас впливають?
— Існує поділ за категоріями ароматів. Перша — адаптогени: чайне дерево, лимон, ладан, троянда. Вони балансують стан організму — гормональний баланс, кислотність, загальний тонус. Друга — стимулятори: розмарин, чебрець. Вони додають енергії, бадьорять, підвищують концентрацію. Третя — заспокійливі: лаванда, іланг-іланг, троянда, апельсин.
Втім, найкращий підбір ефірної олії відбувається тоді, коли людина сама обирає аромат. Просто нюхає і прислухається. Вона може взагалі не знати, які функції в цієї олії, але якщо запах сподобався — він точно потрібен організму.
Ефірна олія — це багатокомпонентна сполука: до 800 компонентів в одній краплі. Тому й супутніх ефектів багато: береш лимон проти ринітів — паралельно нормалізується тиск та налагоджується процес травлення ( через жовчевідтік).
Усе сказане справедливе за однієї умови: ефірна олія має бути натуральною терапевтичного класу. Це той випадок, коли проміжного варіанту не існує — або справжня олія, або нічого. Будь-яка олія — синтетична, напівсинтетична, натуральна — впливає на організм. Питання лише в тому, як. Терапевтичний клас дає позитивний ефект, синтетика — негативний, накопичувальний, причому людина часто навіть не пов’язує дискомфорт із джерелом. Дифузори в офісах, ароматизатори в авто і подібні «приємні аромати» — це фактично щоденне маленьке отруєння.
— З чого починати людині, яка ніколи не мала справи з ефірними оліями?
— Візьмемо відносно здорову людину, без очевидних скарг. Усі знають, що зранку корисно пити воду з лимоном. Тут є важливий нюанс: лимонний сік — це кислота, а ефірна олія лимону — це цедра, та сама жовта частина шкірки.
Кислота на порожній шлунок його лише подразнює, тому замінити сік на одну-дві краплі ефірної олії у воду — значно краще рішення. Це додасть бадьорості й підтримає травлення.
Саме з лимону я раджу починати знайомство з ефірними оліями. Одна-дві краплі зранку — це і безпечно, і відчутно.
Якщо ж говорити про повноцінну домашню аптечку — це чотири олії. Перша обов’язкова — чайне дерево. Антиоксидний антисептик, противірусний і протибактерійний засіб, єдина олія, яку можна капати на чисту рану. Дитина побила коліно, поріз, садно — можна обробити одразу.
Друга — лаванда. Це номер один від опіків: сонячних і термічних. Маловідомий факт, але саме вона має бути в кухні у тих, хто багато випікає, бо моментально знімає біль та наслідки від опіку гарячої духовки. Влітку після надто інтенсивних сонячних ванн лаванду можна додати до базового крему, щоб заспокоїти шкіру. При термічному опіку капають чистою — і навіть сліду не залишиться. Як засіб для сну й заспокоєння лаванда теж працює, але тут є умова: аромат має подобатися. Якщо ні — ефекту може не бути.
Третя — лимон, з якого ми вже почали. Властивостей у нього багато, але є ще один момент: при підвищеній температурі тіла робимо обтирання з ефірною олією лимону. Дієво і просто.
Четверта — фенхель. Це детоксикатор: будь-які отруєння, переїдання, алкогольний синдром, важкість, здуття — кілька крапель на шматочок хліба чи цукор, і стан вирівнюється. До того ж це найпростіший і найдешевший засіб від глистів. Якщо аромат не подобається — а фенхель подобається не всім, — тут якраз той випадок, коли варто пересилити себе заради ефекту.
Цих чотирьох баночок вистачить, щоб закрити більшість побутових ситуацій.
— Який запах із вашої практики ви б назвали найбільш недооціненим — той, про який мало хто знає, а працює сильніше за популярні?
— Я вважаю недооціненим не якийсь окремий аромат, а саму ароматерапію.
Багато людей досі сприймають ефірні олії лише як приємний запах або спосіб створити атмосферу. Насправді ж якісні ефірні олії — це надзвичайно складні природні композиції з десятків і навіть сотень біологічно активних молекул, які здатні впливати на нервову систему, емоційний стан, сон, сприйняття болю та низку фізіологічних процесів. Саме тому ароматерапія сьогодні дедалі активніше досліджується в медицині.
Уже зараз світ стикається з серйозною проблемою антибіотикорезистентності — стійкості бактерій до антибіотиків. Це одна з причин, чому медицина дедалі більше уваги приділяє профілактиці, підтримці власних механізмів захисту організму та пошуку безпечних допоміжних методів. Я переконана, що через 10–20 років ми побачимо ще більшу інтеграцію фітотерапії та ароматерапії у превентивну медицину.
Водночас важливо розуміти: ароматерапія не є заміною сучасної доказової медицини, особливо при гострих чи тяжких захворюваннях. Її сила в іншому. Натуральні чинники не “роблять роботу” за організм, а можуть підтримувати його природні регуляторні механізми, допомагаючи відновлювати баланс.
Саме в цьому я бачу головну ідею натуропатичного підходу: не лише боротися із симптомом, а створювати умови, за яких організм максимально реалізує власний потенціал до саморегуляції та відновлення. І саме тому ароматерапія, на мою думку, має величезне майбутнє.
Розмовляла Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар