Ринок праці в Україні швидко змінюється під впливом війни, міграції та майбутньої відбудови. У цих умовах формується інше ставлення до професійної освіти: дедалі важливішими стають конкретні навички й реальні можливості працевлаштування.
У Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї ці зміни відчувають щодня. Заклад працює в умовах зменшення кількості учнів, однак попит на фахівців, яких тут готують, залишається високим. Мулярі, сантехніки, зварювальники, опоряджувальники — це професії, без яких місто не будується і не ремонтується.
Навчання у ліцеї безоплатне, зі стипендією та акцентом на практику. Учні можуть здобувати кілька спеціальностей і починати працювати ще під час навчання. До ліцею йдуть і хлопці, і дівчата, дедалі частіше розглядаючи професійну освіту як усвідомлений вибір.
Про те, як навчальний заклад працюєв умовах війни і які перспективи відкриваються перед його випускниками, «Західному кур’єру» розповіла багаторічна директорка закладу Ольга Іванівна Гузар.
Менше учнів — більше викликів
Нині в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї навчається близько 250 учнів. У порівнянні з довоєнним періодом це приблизно на 30% менше: раніше тут навчалося понад 300, а подекуди й майже 400 осіб.
«Ми дуже серйозно відчули цей час війни. Пішов спад контингенту», — говорить директорка ліцею Ольга Гузар. За її словами, найбільше це позначилося на вступниках після 11 класу, хоча нині набір після 9 і після 11 класу розподіляється приблизно порівну.
На скорочення кількості учнів вплинули одразу кілька чинників. За рекомендацією департаменту заклад зосередився майже виключно на будівельних спеціальностях. У результаті зникли перукарі та кравці — так звані «дівочі» професії, які раніше забезпечували стабільний набір.
«Коли ми перейшли майже повністю на будівельні професії, цей сегмент вступників відпав. Перший рік ще було виконане регіональне замовлення, але через війну контингент почав зменшуватися», — пояснює керівниця ліцею.
Втім, разом із втратою традиційних «дівочих» спеціальностей у закладі з’явилася інша тенденція: дівчата почали обирати будівельні професії. Сьогодні в ліцеї навчається близько 30 дівчат — серед штукатурів, плиточників, сантехніків, а також у художньо-оздоблювальних спеціальностях.
«У нас є дівчина на першому курсі, штукатур-плиточник. Її запитали, як вона на це наважилась, а вона каже: тато попросив допомогти шпаклювати, мішати розчин — і я зрозуміла, що хочу вчитися на плиточника», — розповідає Ольга Гузар.
За її словами, дівчата беруть участь у конкурсах, добре проходять практику, а багато в чому їхній успіх залежить від підтримки майстрів виробничого навчання.
«Наші майстри дуже заохочують дітей, і я бачу, що їм подобається ця робота», — додає директорка.
Сьогодні ліцей готує фахівців із професій, які є найбільш затребуваними і дефіцитними на ринку праці: мулярів, електро- та газозварювальників, сантехніків, монтажників художньо-оформлюваних робіт, штукатурів, плиточників, малярів, монтажників гіпсокартонних конструкцій.
Навчання побудоване так, що учні можуть здобути не лише одну спеціальність. Окрім основного диплому, вони мають змогу отримувати сертифікати за окремими модулями — з утеплення фасадів, гіпсокартонних робіт, опорядження, монтажу віконних та дверних конструкцій.
Навчання у ліцеї безоплатне, за потреби надають житло в гуртожитку. Учні отримують стипендію, а тривалість підготовки залежить від обраної програми — від одного до трьох років. За словами керівниці закладу, для багатьох родин це стає вирішальним аргументом.
«Ставлення до професійно-технічної освіти змінюється. Дуже довго було таке уявлення, що профтех — це ніби для “менш здібних”, а нормальні люди мають обов’язково мати диплом університету. Але зараз життя дуже швидко все розставляє по місцях. Війна, руйнування, відбудова — це робота не на рік і не на два, це мінімум на найближчі десять років. І всі сьогодні говорять про одне: хорошого майстра знайти складно. Тому вибір професії дедалі частіше стає не про “пластиковий документ”, а про те, чим ти реально зможеш заробляти», — каже Ольга Гузар.
Не «кабінка», а реальна практика
Окрему увагу в ліцеї приділяють матеріально-технічній базі, адже саме вона визначає, наскільки навчання відповідає реальним умовам будівельної галузі. За словами Ольги Гузар, у закладі намагаються максимально наблизити освітній процес до того, з чим учні стикаються на реальних об’єктах.
За останні роки тут суттєво оновили майстерні. Модернізували мулярську та опоряджувальну базу, оновили зварювальну майстерню, а також розширили спортзал — його площу збільшили приблизно на 70 квадратних метрів. Окремо з нуля облаштували газозварювальну майстерню з витяжкою та підігрівом, що дозволяє проводити заняття навіть у холодний період.
Одним із перших сучасних навчальних центрів у ліцеї став центр гіпсокартонних конструкцій, створений за підтримки компанії KNAUF. У цьому просторі учні працюють із металевими каркасами, гіпсокартоном та аквапанелями, відпрацьовують різні види внутрішніх і зовнішніх оздоблювальних робіт. Усередині облаштований демонстраційний будиночок, який дає змогу проходити весь цикл робіт — від монтажу конструкцій до фінішного оздоблення.
Паралельно в ліцеї створили центрмокрих процесів — для гіпсокартонних, штукатурних та плиточних робіт. Частину обладнання і матеріалів надали партнери, однак значну частину робіт із підготовки приміщень, монтажу та облаштування виконували власними силами. Гордістю ліцею є новітній навчально-практичний центр для сантехніків з сучасними засобами, обладнанням та демонстративною інсталяційною стіною від компанії GROHE.
Важливим етапом оновлення стала участь у міжнародному проекті EdUP (ЕДАП), що реалізується у форматі приватно-державного партнерства за підтримки швейцарської сторони. У його межах майстри виробничого навчання, викладачі та адміністрація проходили навчання і підвищували кваліфікацію. Також у ліцеї замінили вікна в майстернях, частині навчальних кабінетів і гуртожитках, оновили санітарно-технічне обладнання.
Окрім цього, заклад отримав сучасне обладнання для зварювальної майстерні на суму близько одного мільйона гривень. Водночас усі ремонтні та підготовчі роботи виконували власними силами — за участі учнів. За словами керівниці, діти не просто навчаються на новій базі, а бачать увесь процес створення простору для роботи і навчання.
«Наші учні не вчаться в “кабінці”. Вони доводять справу до кінця — ремонтують, облаштовують, бачать результат своєї роботи», — пояснює Ольга Гузар.
У ліцеї також діють художньо-оформлювальні майстерні, медіатека, якою активно користуються учні. Поруч з укриттям облаштований тренажерний зал.
Місце, де навчався «Да Вінчі»
Після завершення навчання випускники ліцею мають реальні перспективи для працевлаштування саме в Івано-Франківську. Місто продовжує активно розбудовуватися, тож попит на фахівців робітничих професій залишається високим. Особливо затребуваними зараз є муляри, штукатури, сантехніки та зварники. Саме під потреби роботодавця заклад намагається корегувати обсяги виробничої практики та навчальні програми.
Водночас у ліцеї наголошують: професійний шлях кожного випускника складається по-різному.Один із таких шляхів — особливий для всього колективу. Саме тут навчався Герой України Дмитро Коцюбайло, відомий за позивним «Да Вінчі».
«Він був дуже живий, творчий хлопець. Навчався на художника і неймовірно любив уроки історії. Я пам’ятаю, як він на полях зошитів малював події, про які йшлося на уроці, проживав цю історію по-своєму», — згадує Ольга Гузар.
У закладі розглядають можливість, щоб ліцей або майбутній коледж носив його ім’я. Для колективу це не формальність, а спосіб зберегти пам’ять і цінності.
«У нас справді панує такий дух патріотизму. На жаль, ми вже втратили до тридцяти наших учнів і випускників. Це говорить про те, що вони були патріотами — свого міста, свого ліцею, своєї України», — каже директорка.
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар