Початок осені асоціюється з новим навчальним роком навіть у тих, чия шкільна наука вже давно позаду. Понад сто років тому в Станиславові вереснева метушня теж була дуже помітною.
Після літнього затишшя місто оживало, книгарні й крамниці канцтоварів переживали наплив покупців, а на юних мешканців міста чекали суворі шкільні будні. Зі сторінок давньої міської преси ми спробували дізнатися, як і коли в старому Станиславові починався навчальний рік, пише Західний кур’єр.
Останні дні перед школою
Літні місяці у давній пресі традиційно називали «огірковим сезоном», мабуть тому, що в цей час на городах рясно достигали огірочки. Журналісти описували напівпорожні вулиці, пустки у кав’ярнях і нудьгу, яка панувала у вилюднілому місті. Бо ж усі хто міг поїхали на літній відпочинок! Однак із наближенням осені картина різко змінювалася. Вулиці Станиславова знову наповнювалися шумом і юрбами людей.
Ось як «Кур’єр станиславівський» описував вересневу метушню у 1900 році:
«Літо втекло з нашого міста, неначе розтратник від банківської комісії. Але ми не звертаємося до поліції, а вона не подає його в розшук. Бо всі розуміють, що це марно, адже його все одно вже не повернути. Натомість прийшла осінь, і в нашому місті закипіло, неначе у котлі. Якщо ви були десь у провінції і щойно повернулися до Станиславова, то вам може здатися, що ви у Львові. Така маса нових облич – симпатичних і не дуже – проноситься перед очима. Протягом усього минулого тижня вулиця Третього Мая (тепер вул. Грушевського – авт.) була переповнена фіакрами, які везли з вокзалу відпочивальників, що повернулися додому, а також їхні набиті валізки і порожні гаманці. Панянки виглядають чудово – кожна на десяток років молодша, а школярі ще краще – кожен на п’ять років старшим. Заміжні дами помітно набрали ваги. Найбільше радіють власники крамниць паперу і канцелярських товарів, адже в них у ці дні продажі йдуть дуже добре».
Подібною була й ситуація у 1904 році, коли газета наголошувала, що перед учнями постав ще один рік важкої праці, бо порядки у тодішніх навчальних закладах були суворими:
«Поважне місто Ревери, в якому ще донедавна панувало затишшя, знову завирувало великоміським рухом. Лінія А-Б (нині початок вул. Незалежності – авт.) знову рясніє циліндрами просто зі сторінок модних журналів, шкільними мундирами і військовими строями. В міському парку повно радників та пенсіонерів, а також гарних пань, які підставляють осінньому сонцю свої личка. Шкільна молодь повернулася з канікул у товаристві батьків, бабусь і дідусів, щоб знову приступити до своєї тяжкої праці. Бо вже давно минули ті часи, коли розпещений синочок перескакував із класу в клас завдяки щедрим дарам, покликаним пом’якшити суворість педагогів, – голівці цукру чи доброму шматку м’яса. Книгарні, паперові крамниці і магазини канцтоварів перебувають в облозі, неначе Порт-Артур».
Учень 4 класу гімназії. Фото, поч. ХХ ст.
Шкільні приготування
Важливим завданням для батьків школяра було пошиття шкільної форми. При її пошитті потрібно було суворо дотримуватися офіційно затвердженого фасону, не змінювати його і не доповнювати власними ідеями. В 1909 році з нагоди початку шкільного року Крайова шкільна рада нагадала директорам середніх шкіл приписи щодо учнівського вбрання, наголошуючи, аби не допускалися «бридкі і смішні дивацтва у крої мундирів, які спостерігаються все частіше». Такі вільності не допускалися і у фасонах пасків, розмірах і формах шапок. Учням не дозволялося також ходити містом у розщеплених на грудях блузках та зсунутих набік краватках і разом зі шкільним мундиром носити пістряві сорочки та шарфи. Під забороною були й різноманітні спортивні шапки. Словом, не дозволялися жодні «вільності» у вигляді учня та «задавання шику».
Навчання у тодішніх школах і гімназіях було платним, причому оплату потрібно було внести до початку занять. Сума оплати час від часу підвищувалася. Так, у 1886 році преса повідомила, що Міністерство освіти і віросповідань підвищило оплату за шкільне навчання на 1886-1887 навчальний рік. Для міст із кількістю мешканців понад 25 тис. оплата складала 20 злотих ринських за пів року, для менших міст – 15 злотих ринських. Варто зауважити, що ці суми були невеликими, тож початкова освіта була доступною для широких верств населення. Втім, з того року мешканці Станиславова мусили платити 30 злотих ринських за пів року навчання своїх дітей. Це підвищення викликало дуже негативну реакцію. 26 липня 1886 року міська рада навіть прийняла звернення до міністерства, в якому висловлювалося прохання не підвищувати оплату, а також розвивати у краї фахову освіту, бо на Станиславівщині критично бракувало фахових ремісників, а також купців з відповідною освітою та спеціалістів з сільського господарства. Значно дорожчим було навчання у гімназіях та приватних школах. До прикладу, в ліцеї сестер урсулянок навчання станом на 1909 рік вартувало 60 корон у місяць.
Гімназія сестер урсулянок. Поштівка з колекції З. Жеребецького.
Немалою проблемою був і пошук житла, якщо учень мусив приїжджати на науку з іншого міста чи села. Щоб вирішити проблему проживання для українських гімназистів, братство святого Миколая в 1840-х роках побудувало однойменну бурсу. Станом на 1878 рік тут проживало 40 дітей, а з початком 1886-1887-го шкільного року бурса розмістила 34 дитини. У польській бурсі Крашевського на початку того ж навчального року замешкали 33 гімназисти. Пошуком житла для іногородніх учнів та студентів займалися і приватні фірми. Так, у 1887 році в Станиславові діяло бюро Іскринського, яке розміщалося в кам’яниці пана Данкевича по вул. Казимирівській (тепер вул. Мазепи). Тут пропонували різні варіанти помешкань для учнів та студентів гімназій, нерідко разом з харчуванням.
Реклама бюро пошуку квартир для студентів. 1887 р.
Втомливою була й метушня з придбанням необхідних канцтоварів та підручників, особливо під час Першої світової війни. У вересні 1918 року газета «Кур’єр станиславівський» писала:
«Вакації у Станиславові, так званий «відпочинковий сезон» уже минув, і це помітно, що вилюдніле ще недавно місто знову наповнилося шумом і метушнею. У всіх шкільних будівлях панує жвавий рух. Побільшало відвідувачів також у книгарнях та антикварнях. Але дуже багато шкільних підручників бракує. Взагалі підготовка до нового шкільного року зараз складає неабиякі труднощі, бо все – від шкільного приладдя до взуття і вбрання – надзвичайно подорожчало».
Бурса святого Миколая (зліва). Поштівка, поч. ХХ ст.
Початок навчання
Як у теперішні часи, так і на зламі ХІХ і ХХ століть навчальний рік у нашому місті розпочинався у вересні. Проте не у всіх навчальних закладах заняття розпочиналися саме першого вересня. Так, у 1907 році навчальний рік у Державній гімназії Станиславова розпочався 3 вересня, проте занять у цей день не було. Гімназисти та їхні наставники відвідали урочисту службу в храмі, а заняття розпочалися 4 вересня. Навчальний рік у жіночій школі сестер урсулянок розпочався 6 вересня і також урочистою службою Божою та молитвою за вдале навчання та добре здоров’я учениць і їхніх наставників. На науку учениці прийшли вже наступного дня, 7 вересня. До речі, закінчення навчального року теж відбувалося в різні дні. Зокрема в 1902 році завершення шкільного року в народних, виділових і середніх школах відбулося 12 липня, а в 1909 році галицькі школярі та гімназисти пішли на канікули в один і той же день – 6 липня.
Будівля державної гімназії.
Непростим був початок навчального року під час Першої світової війни, адже не всі навчальні заклади тоді функціонували у звичному режимі. Будівля Державної гімназії служила притулком для переселенців з Княгининів, Вовчинця, Клузова та інших станиславівських околиць. Певний час там також квартирувалися австрійські війська. У лютому 1917 року будівля була пошкоджена і не могла бути застосована для навчальних цілей. У серпні 1918 року запис на навчання проводила вчительська семінарія, та початкові школи. Проводила набір гімназистів також друга польська гімназія.
Друга польська гімназія (справа).Пізніше гімназія імені Романовського.
В 1904 році газета «Кур’єр станиславівський» зазначала, що звикання до шкільних буднів у місцевих учнів і гімназистів проходило непросто:
«Під похмурим вересневим небом розпочалася наука в освітніх закладах. Відчинили свої брами всі школи, і люду в них повно-повнісінько, а в деяких навіть забагато, через що керівники навчальних закладів стурбовані, бо може забракнути приміщень. Але чи справді ці молоді люди хочуть навчатися? На жаль, ми розуміємо, що це не завжди так, і єдина причина перебування багатьох із них у шкільних стінах – це турбота батьків про їхнє майбутнє матеріальне благополуччя. І тому ми так часто бачимо меланхолію на обличчях дітей і підлітків, коли вони думають про те, що в них попереду – довгий рік праці, без якого вони не отримають табеля. Вроджений інстинкт юності плаче над утратою свободи, а усвідомлення важливих цілей науки не настільки сильне, щоб затьмарити собою прикрості шкільних буднів. Тому й повертаються вони з канікул із такими сумними мінами і почуваються пригніченими на початку шкільного року, аж поки через кілька тижнів науки знову звикнуть до шкільного життя».
Учень третього класу гімназії. Фото, поч. ХХ ст.
Що ж сучасні учні та студенти поставилися би до таких настроїв своїх тогочасних ровесників з цілковитим розумінням. Бо нелегка це справа – гризти граніт науки.
Залишити коментар