Нещодавно рішенням комісії МОН України етнографічному музею вишивки і одягу Прикарпаття, що знаходиться в стінах Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5, присвоєно звання «Зразковий музей».
Спершу це не був музей, а інтернаціональний клуб, який заснував майстер вишивки Михайло Покиданець у 1970 році. Згодом з плином часу та історичними подіями клуб перетворився у музей вишивки і одягу Прикарпаття. Музей проіснував до 1991 року, після чого очільницею музею стає Марія Мельник, пише Західний кур’єр з посиланням на Вікна.
За допомогою учнів, знайомих, друзів та небайдужих людей повнювалася музейна колекція експонатів. Основний акцент ставили на вишивку Прикарпаття різних регіонів, збирали багато рушників, сорочок. З 2019 року вчитель вищої категорії з української мови та літератури Марія Стеблинська стала керівником музею. Перед собою вона поставила завдання оновити і осучаснити музей, залишивши основу — вишивку і її генетичний код.
У етнографічному музеї знаходяться старовинні українські рушники, скатертини, народний одяг, глечики, ляльки-мотанки, писанки, галстуки, дерев’яні вироби, залізка, бамбетлі, хустки кінця XIX — початку ХХ ст.
За словами очільниці музею Марії Стеблинської, найбільше представлено вишитих рушників з бойківського регіону, частина — з гуцульського та Опілля. Небайдужі вчителі привезли рушники з Полтавської, Київської та Чернігівської областей.
Рушники різних частин України Марія Стеблинська охарактеризувала так:
“На західному регіоні переважають яскраві, насичені кольори, які передають природу, багатство Карпат, здебільшого це хрестики геометричної форми. Якщо звернути увагу на полтавські або київські рушники, то в них переважає рослинний орнамент”.
Багата музейна експозиція і різноманітними вишитими сорочками — буденними і святковими, розповідає очільниця музею
“Буденна сорочка не дуже вирізняється багатством. Тому що колись люди не вишивали для того, щоб прикрашати себе, а носили лляний домотканний одяг для того, щоб тіло дихало і було зручно. Також є версія, що сорочка виготовлена із домотканного полотна не тільки практична, але й корисна, бо несе певні лікувальні властивості. Більш нарядні сорочки дівчата вишивали для того, щоб показати усю красу. Хочу додати, що колись сорочки не вишивалися зі схем. Вони вишивалися із пам’яті. І таким чином дівчина намагалася передати свою душу і генетичний код”.
Цікаво й те, що коли дитина народжувалася її обов’язково замотували у чоловічу сорочку, бо вважалося, що жінка передає енергію свою з лона свого, а чоловіки таким чином повинні додати своєї енергії.
За словами директора Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 Мирослава Кусня, впродовж останніх двох років почала активно поповнюватися музейна база різноманітними експонатами. Тому виникло бажання підняти музей на новий рівень, що і власне вдалося зробити.
“Ми запросили на огляд музею спеціаліста у цій галузі, завідувача калуської філії Івано-франківського центру туризму краєзнавства учнівської молоді Ольгу П’єх. Вона оглянула музей і музейні експонати зазначивши, що із такою базою музей може претендувати на звання зразкового музею. Ми представили наш музей історичною довідкою і фотографією, які б містили інформацію про естетичне оформлення, технічне оснащення, дотримання умов збереження, шифровку експонатів тощо”.
Звання зразкового — найвище, каже Мирослав Кусень. Його потрібно кожних п’ять років підтверджувати, адже експонати музейні постійно повинні знаходитися у належному стані.
Варто зазначити, що зразковий музей повинен організовувати екскурсії. Цим і займаються учні-екскурсоводи школи та керівник Марія Стеблинська. Окрім того у музеї проводять майстер-класи, літературні вечорниці, відкриті уроки з образотворчого мистецтва та історії України. До речі, цьогоріч музей святкує своє 50-річчя.
Залишити коментар