Вміння гарно говорити як талант у подарунок від долі отримують одиниці. Але те, що не дано природою, в тому числі й підвішений язик, можна розвинути самостійно. Комусь для цього знадобиться місяць, комусь – рік. Але зліпити впевненого оратора можна навіть з найзатятішого любителя «посікати», переконує франківський тренер ораторської майстерності Антоніна Кашуба. В останні роки місцеві підприємці та менеджери солідної ланки все частіше приходять до неї на заняття повправлятися у красномовстві. А в часі виборів у цьому напрямку активізувалися політики. Хто і для чого в Івано-Франківську відвідує експрес-курс «язикатості» – дізнавався «Західний кур’єр».
Стрес і експрес
Антоніна Кашуба викладає ораторську майстерність близько 7 років. Лектор запевняє, її авторський експрес-курс із десяти занять здатен замінити майбутнім ораторам до п’яти років самостійної підготовки. Основа курсу – постійна практика у поєднанні зі стрес-методами. Зокрема, для подолання страху публічних виступів.
«Одна з методик, які я застосовую і яку в мене проходять абсолютно всі учні, – виступ перед публікою, яка не очікує оратора. Завдання учня – зайти в обране кафе, стати по центру і перед усіма голосно розказати віршик. Всі вагаються і довго налаштовуються, і потім довго не можуть прийти до тями. Але після такого стрес-тесту в людини практично зникає страх виступати перед аудиторією», – переконує тренер.
Основа красномовства – багатий словниковий запас. Найефективніший спосіб його напрацювати – багато читати та вчити вірші. Але існують також маловідомі експрес-методи, які можна практикувати кожну вільну хвилину.
«Суть вправи в тому, що учень обирає будь-яке слово. Наприклад, вазон чи стіл, – розтлумачує Антоніна Кашуба. – Далі треба поставити таймер на три хвилини, протягом яких оратор розповідає все, що знає про це слово. Коли говорити таким чином про що-небудь три хвилини стає нескладно, таймер виставляється на чотири. Дійти треба до 15 хвилин».
Важливий етап – підготовка самого виступу. Впевненість у тому, що і як говорити, зводить хвилювання оратора практично до нуля.
«Особисто я використовую дуже дієву методику, яку успішно практикую ще з університету. Її суть в тому, щоб у голові або вголос розказати самому собі той спіч, який будемо презентувати людям. Його треба повністю, від «а до я», повторити стільки разів, щоб останні три були ідентичними. Чим більше виступів за цією методикою ви підготуєте, тим легше вам будуть даватися усі наступні», – говорить Антоніна Кашуба.
Тренер застерігає, ні в якому разі не можна брати з собою за трибуну написаний виступ. Знайти щось в об’ємних записах нереально, натомість ви створите образ панікера, нервово копирсаючись у паперах. А от брати з собою шпаргалку, підготовлену за певним алгоритмом, не тільки можна, а й треба. Такого «помічника» ніхто з присутніх навіть не помітить.
Ще одна помилка – підготовка виступу перед дзеркалом. У такий спосіб своєму ораторському мистецтву ми приділяємо лише 50% уваги, розсіюючи її на те, як ми виглядаємо. Значно ефективніше зняти свій виступ на відео.
«Але важливо спочатку переглянути картинку без звуку, тобто проаналізувати лише те, як ми виглядаємо, де наші руки, поза. Потім ми робимо навпаки – слухаємо відео без зображення. Теж робимо аналіз: як наш виступ сприймається на слух, чи є потрібні наголоси, паузи. І лише на третій раз дивимося відео із ввімкненим звуком», – каже викладач ораторства.
Якщо одразу дивитися відео та сприймати виступ на слух, оратор не зможе зробити ніяких висновків. Йому просто буде не подобатися геть усе – це реакція 90% учнів.
Курс «політичний оратор»
Саме страх говорити перед публікою приводить левову частку учнів на ораторську майстерність – приблизно 80%. Інші 20% говорять впевнено, але у їхньому мовленні відсутня чітка структура. Слухати їх важко через невпорядкованість бесіди.
В останні роки серед бажаючих вивчити ораторську майстерність побільшало власників бізнесу, керівників великих підприємств. Ближче до виборів цікавитися курсом почало все більше політиків.
«Якщо в звичайних умовах 8 з 10 моїх учнів були не політиками, приблизно за місяць до виборів ситуація змінилася в протилежний бік. Зараз 8 з 10 клієнтів – кандидати на місцевих виборах», – зазначає Антоніна Кашуба.
Для політиків тренер розробила особливий курс
«Він складається із двох частин – як готувати сам виступ та як, з якою інтонацією його виголошувати, коли робити паузи. І окремо те, що стосується візуалу – як тримати руки, куди дивитися, як себе поводити», – ділиться тренер.
Що стосується публічних виступів, головне правило – використання цифр і конкретики, пояснює Антоніна Кашуба:
«Політику ні в якому разі не можна казати «я дуже багато зробив». Скільки? Поняття мало, багато, середньо у кожного своє. Інша справа, якщо політик використовує цифри – зроблено стільки-то за такий-то час».
Другий момент: при використанні великих цифр, мільйонів потрібна предметність.
«Для більшості людей ці суми незрозумілі, бо вони ними не оперують. Наприклад, неясно 10 мільйонів для міста – це мало чи багато? А коли пояснити людям, що за ці гроші можна, наприклад, відремонтувати шматок їхньої вулиці, сприйняття буде інше», – радить Антоніна Кашуба.
Важливий момент – говорити зрозуміло. Часто політики оперують термінами, доступними лише вузькому колу. Це велика помилка, яка віддаляє виборця від політика.
«Є норма, згідно з якою можна використовувати одне слово неширокого вжитку на 3-4 хвилини виступу. Але його треба одним реченням пояснити. Інакше публіка просто не сприймеоратора, не буде його слухати», – вважає Антоніна Кашуба.
Стосовно візуального сприйняття оратора, найбільшою помилкою вважаться виступ у позі «Венери Мілоської», тобто із закладеними назад руками. Такий спікер підсвідомо викликає в публіки настороженість. Що він ховає за спиною – букет чи сокиру? Комічно виглядають виступи з легким погойдуванням на краю сцени.
Виступ з руками у кишенях демонструє зверхність, наголошує Антоніна Кашуба:
«Згідно зі спеціальною технологією, руки у кишені під час виступу ставити можна. Але тільки одну, у брючний костюм. Витягнутим може бути лише один палець, чотири усередині, а не навпаки».
Напередодні кишеню треба спорожнити. Якщо спікер почне щось у ній крутити, це сильно відволікатиме увагу від мовлення. Всі будуть думати лиш про одне – що ж він там крутить?
Головний принцип зорового сприйняття виступу – руки геть від обличчя. Оратору не можна чухати ніс, обличчя, поправляти волосся. Траєкторія для жестів спікера – квадрат тулуба. Правильну жестикуляцію вивчають окремо. Якщо жестикулювати людині не вдається зовсім, такому оратору краще тримати в руках ручку.
«Важливо, що ручка не має ніде клацати, без ніяких ковпачків. Якщо немає ручки, – треба просто знайти так звану закладку – правильне положення рук. Але не занадто їх затискати – це ознака нервовості», – додає Антоніна Кашуба.
За словами тренерки красномовства, її поради щодо ораторства діють у 100 зі 100 випадків. Жоден її клієнт не залишився без результату. Різниця лише у підходах (для когось дієвішими будуть групові тренінги, для інших – індивідуальні заняття) та у термінах.
«Багато хто думає, що навчитися ораторству можна за пів години, телефонують з такими пропозиціями. Але вони помиляються. Оптимально потрібно від десяти занять. Найважчий мій випадок за всі роки – абсолютно «неговорючий» кандидат у депутати місцевої ради. Його розмова складалася із «цейво», «тойво», «видите» і тому подібне. Але за чотири місяці занять двічі на тиждень він заговорив, сьогодні він успішний депутат», – запевняє Антоніна Кашуба.
Ольга КОМАР
Залишити коментар