Дідух – це не просто українська різдвяна прикраса, це елемент української культури, який походить ще з дохристиянських часів.
На Різдво українці споконвіку плели дідуха. Це солом’яний оберіг, дух предків, дідів, збереження традицій і пам’яті родини. Овес, жито, пшениця, льон – його основні складові.
Традиція ставити в оселі Дідуха, походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків, передає “Західний кур’єр”, посилаючись на “Українську Пані”.
Дідух має позитивний заряд енергії, що дає нам відчуття таємничості і свята. Найперше він символізує родоначальника роду – діда, як і всіх родичів, які жили з ним.
На Святий вечір згадували про всіх рідних аж до сьомого покоління. Від цього і походить традиція запрошувати на Різдво всіх, кого вже немає в цьому світі разом з нами, а на ніч залишати узвар і кутю на столі.
Напередодні свят із стебел снопа формували кілька пучків, кожен з яких окремо обмотували соломинками, або обв’язували кольоровими стрічками, збирали разом і робили пишний сніп. Знизу робили розгалуження, щоб дідух міг стояти. Пучки колосків зверху обрамлялися кольоровими стрічками, паперовими чи сушеними польовими квітами.
Вносили Дідуха у хату в переддень Різдва і зберігали до Водохреща, потім його обмолочували: зерно висівали, а солому спалювали на дорозі.
В сучасних умовах висіяти зерно можна символічно. А Дідуха ніколи не викидайте на смітник, адже прадавній сніп уособлює в собі не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя!
Залишити коментар