Подейкують, що туристи потребують розваг. Це велика помилка. Насправді мова йде про враження. Тому що перелік розваг загалом обмежений: і в Києві, і в Одесі, і в нашому рідному Івано-Франківську люди розважаються однаково. Навряд чи можна когось здивувати японською або китайською кухнею, піцерією або пивоварнею з реберцями гриль. Все це є в необмеженій кількості в кожному місті.
Турист культурний жадає яскравих подій або унікальних історій, які, втім, часто тут же забуваються, але залишають емоційний слід у душі. Назвемо це модним словом «вайб». «У кожному періоді (життя) – новий сленґ, як нове буття». Автора цієї цитати ви напевно впізнали. Це легенда нашого міста, «мольфар слова» Тарас Прохасько”, – пише в авторській колонці для газети Західний кур’єр депутат Івано-Франківської міської ради 4, 7 скликань Ігор Саварин.
Запитаєш мандруючих: «Ну, як вам Франик? Приємне містечко, – відповідають, – Доглянуте, люди доброзичливі. Пройшлися до міського озера, потім по «Сотці», перекусили і поїхали далі – до Львова».
Але ж зовсім недавно у розмовах про Івано-Франківськ неможливо було уникнути теми Станіславського феномену – культурного явища на початку 1990-х, завдяки якому місто почало особливо вирізнятися на українській мапі. А сьогодні наші письменники презентують свої нові книги «в столицях». Їхніх імен не знають наші школярі.
Змагатися з Містом Лева кількістю пам’яток архітектури нам дійсно важко. Однак «Франківськ дуже особистісний, дуже інтимний», – говорить Тарас Прохасько.
Я б додав – сором’язливий, немов юнак, який приїхав з села вступати до ПНУ ім. Василя Стефаника. Він настільки скромний, що не запрошує далі порога свого студентського гуртожитку. І тільки дуже наполегливі та зацікавлені гості здатні проникнути далі віконця вахтера.
Так само і з туристами. В рамках програми «Туристичний Івано-Франківськ» в останні роки зроблено багато. Однак через пандемію і перманентні карантинні обмеження конкуренція загострилася: “Буковель” може надати гостям усі мислимі розваги та унікальну інфраструктуру. А Львів готовий нагодувати їжею духовною. Франківську дістаються крихти. Маємо таку собі локальну кризу.
Що робити?
Відновити процес формування унікальної атмосфери Франківська. Нам потрібен новий Франківський вайб! Нові локації і об’єкти, що розповідають про історію міста.
Наприклад, ось є у нас старий єврейський цвинтар. У нього трагічна історія. Там спочивають наші люди – предки містян, які жили і працювали на благо нашого міста. Однак ми про них забули. Проте це унікальне, атмосферне місце. Це історія Франківська. Але її немає в офіційних туристичних маршрутах.
Або знову ж таки – Станіславський феномен, до якого причетні абсолютно конкретні люди – наші люди. До речі, в наступному році можна говорити про тридцятиріччя цього унікального культурного явища. А «нові франківці» про нього мало що знають.
Чи не настав час перетворити Станіславський феномен на історію, яка не тільки зацікавить туристів, а й стане сполучною ланкою між поколіннями франківців?
Здається, для цього треба лише знайти відповідну локацію для розміщення символічного об’єкта, і феномен заживе новим життям, обросте легендами і реальними історіями. Саме цього прагне турист. «Цікаві речі траплялися іноді, коли сходилися знайомі і їхні знайомі, говорили про знайомих і оповідали історії про знайомих знайомих, почуті від знайомих» (Тарас Прохасько). В іншому разі, ця історія зникне з нашої пам’яті разом з останніми причетними до неї митцями.
Зрозуміло, що ми живемо в непростий час. Я б навіть сказав у непростий час. Однак не хлібом єдиним… Думаю, вам є що додати до вищесказаного, шановне панство. Я до останнього уникав присутності в соціальних мережах, але, мабуть, доведеться. А поки залишайте свої пропозиції щодо Франківського вайба у коментарях. Будемо працювати.
Ігор САВАРИН, депутат Івано-Франківської міської ради 4,7 скликань.
Залишити коментар