Світанок 24 лютого 2022 року. Початок повномасштабного наступу російських окупантів на територію України. У столиці України та у містах вздовж лінії розмежування – лунають вибухи. Окупанти обстріляли ворожими ракетами і військові аеродроми в Івано-Франківську та в селі Корнич на Коломийщині.
Цей ранок перекреслив наше життя на «до» і «після». Життя у мирному місті, коли кожен кудись поспішав, щось планував, тішився успіхами дітей у школі і журився через зростання цін на паливо… І після – коли горить у вогні пів країни, гинуть сотні військових та цивільних людей… Ми почали звикати до пронизливих сирен повітряної тривоги, облаштовуємо побут у підвалах, готуємо «бандерівський узвар» та приймаємо у гості співвітчизників, які змушені покинути свій дім.
Яким був ранок першого дня російсько-української війни для жителів Івано-Франківська, із «Західним кур’єром» поділились очевидці обстрілу воєнного аеродрому обласного центру.
Гасили, поки не бухне останній резервуар
Пан Михайло, який працює у пожежній охороні Івано-Франківського летовища і особисто брав участь у ліквідації пожежі паливно-мастильних складів на військовому аеродромі, розповідає, що про початок війни дізнався дорогою на роботу.
«24 лютого я якраз заступав на зміну і їхав у автобусі на роботу. Десь біля готелю «Надія» я побачив чорні клуби диму і зрозумів, що то горять військові склади. Коли вже під’їжджав до аеропорту, стався вибух – автобус здригнувся. У той час аеропорт вже був заблокований працівниками поліції та Нацгвардії. Перевіривши посвідчення, мене пропустили. На той момент надзвичайники вже боролись із вогнем. Наша бригада відправилась їм на поміч. Гасили полум’я доти, поки не вибухнув останній резервувар. Десь біля 11.00 пожежу вдалось ліквідувати. Резервуари вигоріли. Витоку палива на територію не сталось».
За словами пана Михайла, наші рятувальники спрацювали досить оперативно. Ніякого страху та паніки не було, хоча й бачили на власні очі, як падали ракети.
«Це ж не перша пожежа, яку ми гасили. Ми просто виконували свою роботу. Боялись тільки, щоб не було чергових обстрілів».
Будинок затрусило як під час землетрусу
Пані Наталія, яка проживає на вул. Блавацького в мікрорайоні Опришівці, розповідає: «Прокинулись ми десь о 4 год. ранку від страшенного гуркоту літаків, які масово вилітали з аеропорту. Не розуміли, що робиться. Коли ввімкнули телевізор, зрозуміли, що почалась війна. Хоча ми чули напередодні висловлювання Путіна про Івано-Франківський аеродром, все одно до кінця не вірили, що це може статись. І тут перший вибух. Вікна задзвеніли і будинок затрусило як під час землетрусу. Чоловік каже: «Ну все, почалось!». І ми, хто в чому був, вхопивши тільки куртки і покривала, побігли у підвал. Коли були у коридорі, стався другий вибух. Згодом – третій. Почалась пожежа. Кількаметровий стовп полум’я, небо стало чорним від диму. Звуки сирен пожежних, швидких… Ми сиділи зо дві години в підвалі, потім почали виходити. Матері з немовлятами на руках, старенькі жителі будинку. Всі були перелякані. Коли загасили вогонь, майже всі сусіди виїхали хто куди міг. Ми теж поспіхом поїхали у село до батьків», – розповідає франківка.
Жінка зізнається, що той страшний звук вибухів і досі звучить у голові. Особливо страшно, коли ввечері вмикають сирени повітряної тривоги.
«Серце завмирає і не знаєш, чого чекати, коли біжиш в укриття», – каже Наталія. Перебувши кілька днів за містом, вони з сім’єю все ж таки повернулись додому, як і більшість жителів Опришівців. Відтоді у мікрорайоні тихо, і мешканці повернулись до звичного життя – ходять на роботу, на закупки у магазин. Проте напруга залишилась і зайвий раз ніхто не виходить із дому.
Сховались на складі, всі молились…
Пані Оксана, яка працює в державній установі, будівля якої знаходиться на вул. Чорновола за кілька метрів від місця, де впали ракети, розповідає: «Коли я їхала на роботу, то вже знала, що російські війська наступають на Україну. Десь о 7.30 я приїхала у місто і побачила величезний стовп чорного диму. Дійти до роботи було важко, скрізь пожежні, швидкі, поліція. Наш офіс знаходиться зовсім поряд із військовим аеродромом. Третій вибух я бачила на власні очі. Виглядало ніби вибухнула бомба. У нас на другому поверсі повилітали шибки. Всі працівники були в паніці. Ми сховались на складі, бо підвалу у будинку немає. Було дуже страшно. Всі молились. Я не знала, чого чекати далі і чи побачу я сьогодні своїх дітей. Хай Бог боронить всіх від такого. Добре, що все швидко загасили і обійшлось без жертв».
За словами жінки, зараз установа працює у штатному режимі, проте дивитись у вікно, яке саме виходить на аеродром, досі страшно. Звідки прилетіли ворожі ракети до Івано-Франківська, офіційної інформації досі немає. Які подальші наміри ворога щодо нашого краю – поки невідомо.
Коли Київщина, Харківщина, Херсонщина, Чернігівщина та Сумщина дають гідну відсіч ворогові, Івано-Франківщина щиро приймає вимушених переселенців із областей, де зараз тривають військові дії. У нас черги до військкоматів та переповнені пункти прийому допомоги армії та переселенцям. Збройні сили України вражають світ стійкістю і відважністю, а українці – єдністю та незламністю.
Тож міцно тримаймо зброю у руках! Слава Україні!
Яна ЖУРАКІВСЬКА
Залишити коментар