Валерій Годованюк – водій тролейбуса 1 класу. Працює на КП «Електроавтотранс» з 1995 року. Тоді на підприємстві всіх вчили кермувати тролейбусами, адже автобусів було досить мало. Пройшов навчання і Валерій. Здав іспити, став водієм третього класу. Через п’ять років він став водієм другого класу. А ще пізніше – першого.
Зараз чоловік щодня не просто кермує тролейбусом, а й займається психологією своїх клієнтів, пише “Західний кур’єр” із посиланням на пресслужбу КП “Електроавтотранс”.
Перекваліфікація, акцентує, це здача іспитів, після цього зростає зарплата. Втім навіть це не стає причиною, щоб перекваліфіковувалися всі водії. Адже все залежить від того, як він працює: порушення, кваліфікація, керування. А служба безпеки руху за всім слідкує, нічого не пропускає.
У 2000 році Валерій став інструктором, тоді він ще був водієм другого класу. З того часу навчає водіїв тролейбусів.
«Я вам скажу, що людину, яка прийшла без прав і до цього ніколи не кермувала, легше навчити, ніж того, хто вже має досвід водити. Одна людина вчиться одразу, а інші шукають щеплення, коробку передач і т. д. А в тролейбусі ж зовсім інша специфіка їзди», – підкреслює водій-інструктор.
Наразі в депо шість інструкторів. І, як переконаний Валерій Годованюк, це робота не для всіх. Треба мати кваліфікацію, знати рухомий склад, і головне – вміти спілкуватися з людьми.
Вся нова техніка на КП «Електроавтотранс» «проходить через нього», спершу він її «обкатує», а далі вже водії їздять. Валерій пригадує, що зараз у транспорті багато електроніки, відповідно значно легше працювати, ніж колись.
«Тролейбусником треба народитися, бо найскладніша робота – психологічна. Перше – це по колу ганяти. А друге – це робота з людьми. Бо ж є правила користування електротранспортом, а 99,9% їх не знає. Та й не хоче знати. Тому я щодня займаюся «вихованням» пасажирів», – підсумовує водій 1 класу.
Залишити коментар