Катерина пішла до військкомату 24 лютого 2022 року, щойно прогриміли перші вибухи російських ракет, і вступила до лав територіальної оборони. Тепер вона – молодший сержант 78-го батальйону 102-ої бригади територіальної оборони Івано-Франківщини. Чоловік теж пішов на війну. Вдома на них чекають двоє дітей, яких довелось залишити з бабусею.
Історією захисниці з Прикарпаття поділились на фб-сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина, передає Західний кур’єр.
Після того, як бригада була передислокована на Запорізький напрямок і стала на передньому краю оборони, Катерина у складі свого підрозділу виконує свої обов’язки на «нулі» (на передній лінії оборони). Ніяких поблажок у порівнянні з чоловіками у неї нема – ті ж обов’язки, ті ж умови життя і служби, той же одяг та амуніція.
З самого початку, коли копали окопи та робили бліндажі, Катерина каже, що тяжко було, бо вони не знали як це робити, не було спеціалістів-інженерів, котрі б їм все пояснили. Адже бліндаж та окоп повинен бути максимально зручним для несення служби та безпечним проти ворожих мін та артилерії. І тут виникає багато технічних нюансів. Бліндаж потрібно вміти правильно перекрити та замаскувати, щоб він зміг витримати артилерійський обстріл. І це все вони навчились зі свого власного досвіду, на своїх власних помилках.
Катерина розповідає нам про деякі особливості несення служби на передовій, які є критично важливими для збереження життя солдатів та офіцерів. Один з них – без потреби не вилазили, не групуватись, пересуватись швидко і поодинці. Ворог проглядає дронами наші позиції, і коли побачить десь скупчення людей – одразу очікуй артилерійського удару. Наші позиції періодично, з різною інтенсивністю, обстрілюються і на лінії зіткнення нема безпечного місця ніде.
Але, незважаючи на ці всі труднощі, наші бійці не втрачають мотивації. Звичайно ж, додому хочеться, але не на 10 днів відпустки, а назавжди. А це можливо тільки після перемоги над ворогом, після закінчення війни.
Катерина каже, що після війни вона хотіла б пройти разом з чоловіком психологічну реабілітацію, щоб повернутись у цивільне життя повноцінними громадянами і мати наснагу продовжувати займатись своїми соціальними обов’язками. Можливо, пройти курс навчання з військової психології, щоб допомагати ветеранам, які цього потребують. Але основне – більше часу проводити з чоловіком та дітьми, тому що дуже багато часу втрачено за час війни, і на початок – автомобільна мандрівка кудись на власному транспорті.
Катерина надихає та морально підтримує усіх солдатів, сержантів, офіцерів батальйону. Крім того, Катерина пише вірші, пісні, грає їх на гітарі.
Залишити коментар