31-річний навідник протитанкового відділення роти вогневої підтримки 76-го батальйону Сергій родом із Прилук Чернігівської області. У Надвірну переїхав за місяць до війни. Працював там на одній з фірм фахівцем зі складської логістики. Коли почалася війна – пішов добровольцем у територіальну оборону.
Пише Західний кур’єр з посиланням на фб-сторінку 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина.
Два місяці батальйон дислокувався у Надвірній, бійці тренувались, несли службу на блок-постах та на об’єктах критичної інфраструктури. Через 2 місяці батальйон переїхав у Донецьку область, а там уже стало «цікавіше», каже Сергій. Спочатку він був стрільцем, потім пройшов курс навчання і перейшов у протитанковий взвод, і зараз він – навідник протитанкового гранатомета СПГ-9 «Спис».
Каже, що СПГ-9, хоча і призначений для ураження броньованої техніки – танків, самохідно-артилерійських установок – з нього йому зручніше працювати по нерухомих цілях, таких як ворожі бліндажі, опорні пункти. Час від часу відділенню вдається завдавати втрат ворогу на позиціях. На питання скільки російських солдатів відділенням було ліквідовано, Сергій чесно зізнається, що не може дати чітку відповідь – відстань до ворога велика (біля 3 км). Але з дронів добре видно, як москалі після попадання нашої гранати метушаться, шкутильгають, повзають та відтягують кудись поранених. Для ураження ворожої рухомої техніки практичніше застосовувати ручні протитанкові засоби, такі як РПГ, Джавелін та інші, каже Сергій.
На побут у Сергія та його побратимів нема особливих скарг, всі чудово розуміють, що жити вони будуть не у 5-зіркових готелях, а там, де доведеться. Обладнують собі місця у підвалах закинутих будівель, щоб був надійний захист від ворожої артилерії, іноді міняють місце дислокації, щоб ворог не вичислив. Сплять на дерев’яних саморобних ліжках. Його команда готова зносити усі побутові незручності заради перемоги над ворогом.
Сергій каже, що настрій у його відділенні – бойовий, хлопці готові до бою, роботу свою знають. Команда працює злагоджено.
Після війни Сергій хотів би поїхати відпочити кудись з дружиною. У нього є мрія – побувати на матчі мадридського «Реала» на стадіоні «Сантьяго Бернабеу», бо він є палким фаном «Реала». Потім Сергій хоче повернутись на свою роботу, яка йому дуже подобається, і на якій він планує продовжити працювати далі.
Залишити коментар