Іван Сергійович родом з Івано-Франківщини, де він прожив до 1949 року. Потім переїхав з будівельним загоном до смт Архангельське Високопільського району Херсонської області, а згодом і до міста Херсона. А минулого року через повномасштабну війну повернувся на Прикарпаття і тепер проживає в Івано-Франківську.
Пише Західний кур’єр з посиланням на фб-сторінку БО «Херсон Нескорений».
Попри поважний вік, чоловік гарно жартує, а ще напам’ять декламує вірші. Він брав участь у будівництві греблі Каховськоі ГЕС та з горем сприйняв її нещодавнє руйнування, наголосивши, що для її відбудови треба зробити дуже багато роботи.
Пан Іван має напрочуд феноменальну памʼять у свої 100 років і знає до 50 українських віршів і пісень, окремі з яких ми сьогодні записали на відео.
Проживши 73 роки на Херсонщині, він залишався вірним принципам національного патріотизму та був глибоко переконаним, що росія завжди була нашим головним ворогом.
Іван Мричко пригадує, що і сам допомагав Українській Повстанські Армії.
«Ходив до селу, збирав продукти для УПА. Хто скільки міг: зерно, а найбільше – бульбу», – каже ювіляр.
Про те, що зараз в Україні війна – Івану Степановичу не дуже розповідають, бо чоловік важко це переживає. Та незважаючи на свій вік, йому вдається бути досить активним у свої 100 років.
«Думаю, в нього гарна генетика. Його дід помер в 105 років. Його бабуся, по татовій лінії, померла в 95 років. Але тато ще й вів здоровий спосіб життя. Не пив, не курив, не нервував. Нас було четверо сестер, він ніколи на нас не підвищував голос. Був дуже вихований. Завжди працював фізично. Ходив пішки кожного дня по 6 кілометрів на роботу. Завжди дотримувався режиму, не зловживав їжею. Ми старалися не завдавати клопотів батькові», – розповідає донька Івана Степановича Зоя Мричко.
Залишити коментар