Минуло 40 днів, як 23 грудня 2023 року, на 79 році життя, в переддень Святого вечора, упокоївся у Бозі та відійшов за життєвий обрій Роман Круцик, полум’яний патріот рідної землі української, видатний діяч національно-визвольного руху 80-х початку 90- х років 20 століття, який будив почуття національної гідності, совісті і любові до України, багаторічний голова товариства «Меморіал» в Івано-Франківській області та Києві, народний депутат України ІІ демократичного скликання, один із батьків-засновників обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери, музею «Дем’янів Лаз» і «Музею совітської окупації » в Києві.
З 1988 р. — один з перших членів Української Гельсінської спілки (УГС) разом з Василем Січком (син учасників національно – визвольної боротьби, політв’язнів Стефанії Петраш та Петра Січка, член Української Гельсінської групи, лідер Української Християнсько – Демократичної партії), заступник голови першого в Івано-Франківській області осередку Т-ва “Меморіал” Зіновія Думи; пізніше — голова Івано-Франківської обласної організації товариства “Меморіал”, з 1998 року – голова Київської міської організації Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса. Був серед засновників першої легальної демократичної громадсько-політичної організації в радянській імперії – «Народний Рух України за перебудову» у 1989 році.
З 1988 року Роман Михайлович – голова Івано-Франківського обласного комітету захисту Української Греко-католицької церкви (заступник – Іван Юрійович Павликівський).
З 1992 року по 1999 рік – голова обласної партійної організації Конгресу Українських Націоналістів, член її центрального проводу, в 1990-1998 роках – голова Івано-Франківської обласної організації товариства «Меморіал».
З 1999 року очолює Київську міську організацію Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного т-ва “Меморіал” ім. В.Стуса.
Під час парламентських виборів 2006 року займав 6-е місце в виборчому списку Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.
2006-2007 — виконував обов’язки заступника голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря Юхновського. 2007 — за його активної участі в Києві створено Музей совєтської окупації України та стає його директором.
24 грудня 2023 року в МК “Дем’янів Лаз” відбувся чин похорону Романа Круцика, “Остапа”, який знайшов вічний спочинок на “Пасічнянському кладовищі”, як він і хотів. Поминальна служба і чин прощання відбувалися в старій дерев’яній церкві у р-ні “Пасічна”, потім в Меморіальній каплиці “Дем’янового Лазу”, де знаходиться музейний комплекс жертв сталінських репресій.
З прощальною промовою в Меморіальній каплиці виступив земляк і побратим покійного – Петро Іванович Белей, уродженець селища Більшівці, заступник голови Київської міської організації Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного товариства «Меморіал» ім.В Стуса, який розповів, що всі ті великі справи, здійснені покійним разом з соратниками, чинилися за підтримки і благословіння покійного патріарха УГКЦ кардинала Любомира Гузара, який майже щомісяця приймав їх у своїх резиденціях у Львові та Києві.
Попрощатися із давнім товаришем приїхав і Микола Михайлович Боринський, народний депутат Верховної Ради 3-го скликання від Блоку «Національний фронт», один із лідерів ГО «Чесно».
Роман Круцик ввійшов в історію України, як той хто розпочав пошуки в 1989р. жертв комуністичних репресій 1939-1941рр. в “Дем’яновому Лазі”.
Побратим Романа Круцика Володимир Ковальчук написав:
«Я був очевидцем того дня, коли Роман якось весною 89-го запропонував мені піти в поле і разом з Іваном Павликівським та істориком Ігорем Андрухівим і ще кількома рухівцями та місцевими мешканцями, очевидцями тих подій, почали розповідати й показувати місця можливих захоронень. Через кілька місяців світ довідався про страшні злочини сталінського режиму…»
Народився Роман Михайлович Круцик 6 липня 1945 року у с. Яблунів Більшівцівського району (тепер Більшівцівська селищна територіальна громада) Станіславської (тепер Івано-Франківської) області.
Село Яблунів розташоване в улоговині у північно-східній частині Івано-Франківської області на кордоні з Тернопільщиною.
Спочатку навчався в сільській школі, далі було навчання в ПТУ №1 за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза» та вечірній середній школі робітничої молоді в Івано-Франківську. А потім почалося трудове життя – працював помічником машиніста, машиністом паровоза, тепловоза, дизель – поїзда. Трудову діяльність поєднував з навчанням в залізничному технікумі у Львові. Сумлінна праця, намагання стати досконалим у своїй професії привели до поваги і визнання колег. З 1985 року Роман Круцик працює вже машиністом з випробувань тепловозів Івано – Франківського локомотиво-ремонтного заводу.
Незважаючи на тиск з боку керівництва, Роман Михайлович разом з колегою по заводу Романом Левицьким (12 серпня 1989 року, після проведення установчої конференції Народного руху України в Івано-Франківську, Роман Левицький був жорстоко убитий на зупинці в Івано-Франківську за не до кінця з’ясованих обставин. Через заборону міліції, численна кількість людей, які прийшли попрощатися з Романом, не змогла провести його у останню путь) – активізував роботу зі створення осередків «Народного руху України за перебудову». А вже з створенням в Україні осередків товариства “Меморіал”, очолив його з 1989р. в області.
У 1990 – 1994 рр. Роман Круцик – депутат Івано-Франківської обласної та міських рад, член облвиконкому, голова депутатської комісії обласної ради із законності та правопорядку, начальник обласного відділу з поновлення прав реабілітованих.
У 1994 р. обраний народним депутатом України 2-го демократичного скликання і переїхав до Києва. (Помічник – молодий політик Сич Олександр Максимович ).
Вже там очолив Київську організацію “Меморіал”. Був ініціатором створення в 2007р. ,,Музею совєцьких окупацій”. Однією із найголовніших рис Романа Круцика було вміння згуртувати навколо себе патріотів, котрі в ім’я української національної ідеї готові самовіддано виконувати складну, інколи й непосильну роботу.
Ось неповний перелік його участі у громадській діяльності. З 1988 року Роман Михайлович був членом Української гельсінської групи, його обирають головою Івано-Франківського обласного комітету захисту Української Греко – Католицької Церкви, з 1993 року по 1999 рік – голова обласної партійної організації Конгресу Українських Націоналістів, член її центрального проводу , в 1990 – 1998 роках – голова Івано – Франківської обласної організації товариства «Меморіал».
В жовтні 1992 — був одним із засновників Конґресу українських націоналістів (КУН), очолив Івано-Франківську обласну організацію КУН. Також Роман Круцик був обраний депутатом Івано- Франківської обласної ради 1-го демократичного скликання, очолював комісію у справах законності, прав людини й правопорядку.(1990-1994 рр.) В травні 1994 — обраний народним депутатом України від Рогатинського виборчого округу, стає членом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, з 1995 року – член Міжнародної парламентської групи з питань припинення військових дій в Чеченській республіці Ічкерія, член Української урядової делегації з доставки гуманітарної допомоги від України цивільному населенню Чечні, а у 1995 році депутатська група, до якої входив Р.Круцик, здійснює безпрецедентну операцію : вивозить із зони військових дій дружину і дітей Президента республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. На парламентських виборах 1998 року балотувався до Верховної Ради (№ 15 за списком блоку «Національний фронт», до складу якого входив КУН). «Національний фронт» не подолав прохідний бар’єр, і Р. Круцик до парламенту не потрапив. З 1998 року по 2000р. працював у з Рахунковій палаті України. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету за спеціальністю «юрист»( державне право).
Державні нагороди: Орден «За заслуги» III ступеня (19 грудня 1997 року) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку, високий професіоналізм. Указ Президента України № 1371/97 від 19 грудня 1997 року «Про відзначення нагородами України»
Орден «За заслуги» II ступеня (18 січня 2007 року) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
Орден Свободи (20 січня 2010 року) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України. Указ Президента України № 53/2010 від 20 січня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України»
Роман Круцик ввійде в історію як той, хто розпочав у час Горбачовської перебудови, яка дала поштовх до викриття комуністичних злочинів, пошуки в 1989 році жертв комуністичних репресій у 1939 – 1941 роках в Дем’яновім Лазі.
Загалом товариством «Меморіал» було проведено в Івано-Франківській області більше сотні розкопок місць захоронень жертв репресій. Завершилися вони в 1998 році відкриттям першої черги Меморіального комплексу, а роком раніше під керівництвом Романа Круцика в Івано-Франківську відкрито обласний музей визвольних змагань Карпатського краю.
Роман Михайлович разом із своїми друзями (Шевчук, Ковальчук, Гладиш, Стасів) уперше в області у травні 1989 року на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Воскресінці Коломийського району підняли національний прапор, а вже 6 квітня 1990 року за рішенням сесії Івано – Франківської міської ради Романові Круцику було доручено підняти і встановити над міською радою жовто–синій прапор.
Подиву гідна діяльність Романа Круцика із повернення історичної правди про комуністичне нищення українського народу.
«В цей час є багато скептиків, – говорив Роман Круцик, – які запитують: а кому це потрібно? Я думаю, що мертвим уже нічого не допоможемо, а живим це потрібно. Без повної правди про минуле, якою страшною вона не була б, і не мислиться процес оновлення та очищення, що так повільно відбувається у нашій країні…»
А життя вирувало. У 1999 році його обирають головою Київської міської організації Товариства «Меморіал». Починається новий етап у житті Романа Круцика – повернення правди про поховання у Биківні, що біля Києва. У 2000 році Роман Михайлович ініціює збір підписів від громадськості Києва і України під зверненням до Папи Римського Іоанна Павла ІІ відвідати це місце масових розстрілів українців карателями з НКВС. 24 червня 2001 року Святіший Отець відвідав ці святі для українців місця.
Великих зусиль доклав Роман Круцик щодо створення при Київській міській організації Товариства «Меморіал» музейної експозиції «Забуттю не підлягає», яка відображає події тоталітарного режиму в історії України з метою просвітницької роботи серед населення, особливо зі шкільною та студентською молоддю, викладачами історії в школах та вищих навчальних закладах.Експозицію виставки було відкрито Віктором Ющенком 30 листопада 2001 року.
У 2002 році з ініціативи Романа Круцика створено ще одну музейну експозицію »Українські Соловки».
Київський « Меморіал « був ініціатором проведення з Київським національним університетом Міжнародної конференції «Три голодомори в Україні у ХХ столітті. Погляд сьогодення», яка відбулася у листопаді 2001 року.
Важко собі уявити, як неприбуткова організація, котру очолював Роман Круцик, без державної підтримки, робила значно більше, ніж деякі державні утворення. У 2007 – 2008 рр. київським «Меморіалом» та Лігою українців Канади створено англомовну експозицію з тоталітарного періоду історії України, яка на сьогодні вивчається більш як у сотні навчальних закладів Америки й Канади. Спільно з фондом «Україна – 3000» Службою Безпеки України та «Меморіалом» створено музейну експозицію «Зламані долі».
Роман Круцик зробив для України стільки, що про це хтось інший міг би хіба що мріяти. Але він прагнув все пережите і побачене залишити на папері.
Саме Роман Круцик видав унікальні книги, яким немає аналогів. До переліку цих книг належать насамперед праці про Дем’янів Лаз:
“Народна війна”, ,,Українська видавнича спілка”, 2011р.; “Дем’янів Лаз: Геноцид Галичини. Жертвам комуністичного терору 1939-1941 на Прикарпатті присвячується”, 2009р
«Демянів Лаз», «Демянів Лаз. Геноцид Галичини.Жертвам комуністичного терору 1939- 1941 рр. на Прикарпатті присвячується». Книга про Дем’янів Лаз написана заради правди, заради майбутнього України та її нації на основі великої кількості невідомих раніше архівних документів, багатьох свідчень очевидців політичних репресій, матеріалів розкопок більш ніж сотні місць на Прикарпатті.
Про цю книгу Віктор Ющенко писав: “Сила цієї книги в тому, що вона називає всіх – героїв, жертв і катів”.
Довідник-путівник до експозиції «Забуттю не підлягає: хроніка комуністичної інквізиції в Україні, 1917—1991» = Educational handbook to accompany the exposition «Not to be forgotten: a chronicle of the communist inquisition in Ukraine, 1917—1991» = Справочник-путеводитель к экспозиции «Забвению не подлежит: хроника коммунистической инквизиции в Украине, 1917—1991» / упоряд.: Роман Круцик, Артур Єременко; англ. пер.: Марта Олійник … [та ін.]; рос. пер.: Артур Єременко. — Kyiv; New York; Toronto: [s.n.], 2003. — 89 с. (Текст і назва парал. рос. та англ. мовами)
Книги, написані Романом Круциком, щоб ми, нині сущі і майбутні покоління української нації не забували про масові вбивства кращих синів і дочок українського народу, про ліквідацію українських церков та духовенства, вбивства невинних людей більшовицькими катами.
Завдячуючи автору та керівнику проєкту Роману Круцику, у видавництві «Преса України» вийшло друком унікальне тритомне видання «Чекістське досьє окупованої України»- це збірник документів Галузевого Державного Архіву Служби Безпеки України, в якому представлено більше 3000 документів із 13 – го фонду так званих «Паспортів України». До 2009 року ці документи були засекречені і знаходились під грифом для службового використання спецслужб і радянських партійних органів. Московські окупанти не були впевнені, що їм вдасться втримати свободолюбивих українців у складі СРСР, тому у 1944 році за вказівкою з центру було розпочато паспортизацію України. У тритомнику містяться документи економічної і політичної характеристики всіх областей України – чекістське бачення окупованої і розіп’ятої України.У 2009 році під загальною редакцією Р.Круцика побачила світ книга «Кияни – свідки Голодомору», яка містить свідчення очевидців національної трагедії – Голодомору 1932 -1933 років в Україні, зібрані зусиллями киян: дорослих, дітей, соціальних працівників, школярів, педагогів.
Роман Круцик є автором чи співавтором відеофільмів , серед яких: «Дем’янів Лаз», «Визволення по- совіцьки», «Розстріляний ангел», «Людина з небуття», серіал «Україна нескорена», «Русизм», «Лице росії», «Солодкий гріх», «Бомба до свят».
«Життя і діяльність Романа Круцика – то взірець для того українського патріота, хто наполегливо творить і знаходить, хто самовіддано, жертовно працює в ім’я зміцнення своєї Батьківщини, в ім’я її Незалежності, – наголошує доктор фізико – математичних наук, професор, віце – президент Українського фізичного товариства, дійсний член Товариства ім.Т. Шевченка, лауреат премії ім. І.Огієнка Василь Шендеровський. – Гадаю, що всім нам , свідомим українцям, усім людям доброї волі, яких народила українська земля, нині необхідно згуртуватися і виступити одним фронтом у боротьбі за єднання й об’єднання всіх сил в ім’я збереження Української Незалежності.»
Його син Микола проживає в Ірландії, де донедавна очолював українську громаду – Асоціацію українців Республіки Ірландія (АУРІ), яка проводить активну діяльність зі збору коштів потерпілим українцям як в Україні, так і тим, що були вимушено переміщені у Республіку Ірландія.
Голова Асоціації Українців в Республіці Ірландія (АУРІ) Микола Круцик отримав орден «За розбудову України» від громадськоі організації «Всеукраїнське об’єднання громадян «Країна». Українцям в Ірландії вдалося разом багато зробити за ці роки для підтримки співвітчизників в Україні: зокрема, зібрано чимало грошей та відправлено допомоги, проведено інформаційні заходи і мітинги.
Душа невтомного борця за Україну «Остапа» – Романа Круцика відлетіла у засвіти в ті дні, коли наступають Різдвяні свята, які він так любив, і завжди в нього вдома звучали колядки і щедрівки.
Михайло Ратушний – народний депутат України 3 -х скликань (1994-2006 роки) написав: «Спочивай з миром, друже Роман Круцик, багато було зроблено разом: і робота в націоналістичному Русі, і допомога чеченцям-вайнахам, і вивезення сімʼї Джохара Дудаєва з палаючої Ічкерії в Україну та переховування вдови Джохара в Карпатах, і робота у Верховній Раді ІІ скликання, і відстоювання інтересів твого рідного Прикарпаття, і «Демʼянів Лаз», і «Меморіал», який ти відродив у Києві, і перший Музей московської окупації й багато чого іншого доброго та потрібного для Української справи. Прощай, друже Остапе!»
Світла пам’ять про справжнього Українця житиме в наших серцях. Слава Україні! Героям слава!
Михайло Фреїк, завідувач МК» Дем’янів Лаз»,
Лілія Пицко, старший науковий співробітник музею
Залишити коментар