Лілія Токарик – це та дівчина, яку хочеться пригорнути до серця і ніжно торкнутися її умілих рук.
Вона – жителька села Креховичі, які народилась тут і має свою велику родину, пише “Західний кур’єр” з посиланням на Офіційну Facebook-сторінка Брошнів-Осадської селищної ради.
«Ще моя бабуся Катерина навчала мене вишивати, а її рідна сестра – 93-річна Павліна Жолобак – донині без окуляр вишиває сорочки вже й для своїх правнуків!», – ствердила Ліля, демонструючи й свої творчі роботи – образи, рушники, серветки, картини, гердани…
127 фото цих чудових робіт Лілія Токарик виставила на своїй інтернет сторінці у мережі Фейсбук. Буквально кожну з них пам’ятає, хоча багато виготовляла на замовлення – рідним, знайомим, друзям. До речі, Ліля мимоволі зізналася, що її дуже тішить, коли впізнає на тих чи інших фото в соцмережах свої роботи. І тому, очевидно, її неодмінно бентежить побачити, коли вже людина одягне й іншу замовлену річ, до якої торкалася її творча рука.
Ще, коли навчалася у 7 класі, саме бабуся Катерина вчила її вишивати. А мама Тетяна тоді прискіпливо роздивлялась на зворотній бік вишиття, знаходила «прогріхи», і таким чином вказувала донечці на те, що робота однаково має бути виконана на «відмінно» як з лицьового, так і зі зворотного боку.
-Моя Ліля з дитинства була дуже посидючою. Вишивала і дуже багато читала. У нашій сільській бібліотеці іноді жартували: мовляв, досить вже вам, Токарики, сюди ходити, бо ви вже тут всі книги перечитали!»
Тож після закінчення школи Ліля вступила до вузу (навчалась на психолога у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника), але сталося так, що після закінчення першого курсу вона потрапила в дорожньо-транспортну пригоду. З тих пір її життя змінилося.
До рук припало знову вишиття. Образи та рушники до церкви, фелони для священників. Коли модними стали вишиванки бісером, виготовила богослужбовий одяг для отця Миколи Гасяка (на жаль, уже спочилого у Бозі) та для о. Олега Ангельчука з Брошнів-Осади, а також одягає святковий фелон, вишитий руками Лілії, і теперішній парох села Креховичі о. Микола Андибур.
«Думаю, отець Микола одягне вишитий Лілею фелон на Великдень, який недавно освятили. Там чудова робота – образ містить до 200 відтінків кольорів!» – ділиться своїм міркуванням Тетяна Токарик.
А Ліля пропонує переглядати її рукотворну красу.
«Ось, бачте, ялинкові прикраси з ниток і бісеру! Їх виготовила 60, і всі вони – різні, жодна не повторюється. А ці образи, зауважує, дуже подобаються людям – їх вишила таких декілька! Весільні рушники… Один ще не дошитий… Його виготовляю для дівчини, що повернулася з російського полону. Молюся, щоб цей рушник приніс щастя молодій сім»ї наших Захисників!» – розповідає Ліля, і її очі наповнюються щасливими іскорками тієї доброзичливості, що може загорітися тільки в глибині її серця.
А далі… Це – майстерня іншої краси. Два верстати – більший і менший, за допомогою яких вона виготовляє гердани – вироби суто ручної роботи, які мають високу ціну. А в сірникових коробках, кількість яких тут навіть важко порахувати, знаходяться різнокольорові бісери-намистини.
Ліля сама навчилася виготовляти гердани ще років 5 тому. І за цей час свою майстерність вдосконалила. Деякі деталі допомагає їй довершити матуся.
«Спершу я переглядала майстер-класи в мережі Інтернет ресурсу, переважно звідти вибирала схеми прикрас. Вони є дуже різні: є з квітковими рисунками, орнаментами, патріотичною символікою. Одним словом, на будь-який смак. Робота складна, але дуже цікава», – пояснила Ліля.
Напевно, Лілю Токарик та її ужитково-прикладне мистецтво знають у Креховичах всі. Але суттєвим є те, що не тільки у цьому селі живуть її роботи, її творчість. Бо деякі її роботи знайшли своїх поціновувачів за кордоном, і вони вже відіслані в Португалію і в Чехію, дівчина також отримує замовлення з різних областей України.
То що й казати! Наш славний край таки надзвичайно багатий на творчість. Вишивка – це наш оберіг, а гердани – це те рукотворне мистецтво прикрас, яке повернулося в Україну з двохсотлітньої давнини.
У тому числі й завдяки талановитим рукам майстрині Лілії Токарик.
Залишити коментар