Анатолій Мицкан на позивний НАТО з Івано-Франківська майже півтора року боронив українські землі на Запорізькому напрямку у складі 102 окремої бригади територіальної оборони.
На фронті боєць отримав контузії, після цього пережив інсульт. Далі — фізична реабілітація і повернення до живопису. Зараз чоловік готується до першої персональної виставки та благодійного аукціону, на якому збиратиме гроші на потреби Сил оборони, пише Західний кур’єр з посиланням на Суспільне.
Анатолій Мицкан добровольцем прийшов у військкомат 24 лютого 2022 року. Там його зарахували до територіальної оборони. У квітні він разом із побратимами вирушив на передову неподалік Гуляйполя, що на Запоріжжі.
“Коли ми зайшли на “нуль”, в нас були тільки автомати й гранати — більше нічого. Нам тоді пощастило, що ворог не додумався штурмувати на максимум, як він це робить тепер. Зараз ми обросли м’язами, обросли зброєю. Класичний тероборонівець має вигляд суперкіборга з якогось американського бойовика. Хоч, звичайно, це — поезія, а проза війни трохи інша. Лопата, миші, встиг впасти — вижив, не встиг — тебе розірвало на шмаття”, — розповідає боєць.
За понад рік на “нулі” Анатолій Мицкан отримав контузії. У чоловіка стався інсульт. Врятувало те, каже боєць, що напад стався не на передовій.
“На тебе за день падають сотні мін, два-три пакети “градів”, обстрілюють із САУ. Заходить “вертушка” стабільно о 8:00, як за розкладом, і раз на день — літачок з КАБами. У мене так і закінчилося — інсультом”, — каже ветеран.
“Коли перестану малювати будь-що, пов’язане з війною, напевно, тоді відновлюся”
Анатолій Мицкан розповідає, що після лікування зайнявся власною емоційною реабілітацією — взяв до рук пензлі, фарби й став до мольберта. Профільної освіти боєць не має. До повномасштабної війни малювання називав розвагою: писав портрети та пейзажі. Сьогодні на полотні — інша тематика: війна, російська агресія та ті, хто протистоїть їй.
“Такий виходить парадокс — художники, які пішли на війну, не можуть малювати, а ті, хто не малював, — починають. Виплеснути на картину ті емоції, стани, відчуття — все те, що там накопичилося, добре. Як інакше — я не знаю. Можливо, є інші способи реабілітації, для мене — це саме те. Коли вже перестану малювати будь-що, пов’язане з війною, напевно, тоді відновлюся”, — говорить Анатолій Мицкан.
“Чи будемо ми святкувати перемогу? Я особисто — ні”
Через місяць ветеран планує повезти до Львова 15 робіт. Там 15 червня він хоче презентувати першу персональну виставку і провести благодійний аукціон. На отримані гроші планує придбати дрони та РЕБи. Бо до перемоги, каже Анатолій Мицкан, потрібно докласти ще чимало зусиль.
“От уявіть: завтра вмер Путін, вмерла Росія, імперія розвалилася. Ми святкуємо? Де? На попелищі? На трупах? Чи можна святкувати такі речі, коли стільки людей загинуло? Коли стерто масу міст і сіл. Навіть якщо завтра станеться, ми не воскресимо тих, хто пішов від нас. Ви читаєте некрологи: загинув письменник, вчений, інженер, бізнесмен. Ці люди, кожен у своїй сфері, творили країну. А їх нема. Чи будемо ми святкувати перемогу? Я особисто — ні”, — додає ветеран.
Залишити коментар