Історію бійця розповідають у 102 окремій бригаді сил ТрО.
“Моя сім’я, розповідає Дмитро, складається з чотирьох: я – старший брат, ще є молодший брат, сестра та середній брат, якого, на жаль, уже поховали. Батьків і старших родичів теж уже немає. Ми завжди трималися разом, і це допомагало нам долати життєві труднощі.
Коли у 2014 році почалася війна, вона застала нас у Слов’янську. Це було одне з перших міст, яке відчуло на собі удар агресії. У 2022 році моїй дитині було всього три роки. Було страшно, але ми зробили вибір не тікати далеко. Сім’ю я вивіз до Верховини, на Захід України, де вони знайшли безпечний притулок. Але сам я не міг залишатися осторонь і вже за кілька місяців приєднався до військових.
Ми з братами потрапили в один підрозділ. Це стало важливим моментом для нашої підтримки: разом легше, адже знаєш, що поруч рідна людина, яка завжди допоможе. Мій середній брат був коригувальником, молодший – техніком, а я служу у мінометній батареї.
На жаль, війна забрала одного з нас. Загибель брата стала важким ударом, але вона також зміцнила наш зв’язок із молодшим братом. Ми стали ще більш згуртованими, бо розуміємо, що маємо підтримувати один одного. Ми пам’ятаємо брата, але не оплакуємо його – він би цього не хотів”.
На фронті їх підтримує не лише родинний зв’язок, але й нові сімейні традиції. З ними служить похресник їхнього загиблого брата. Йому лише 19 років, але він сміливий і рішучий хлопець. Брати допомагають йому адаптуватися, підтримують, навчають всього, що знають самі.
“Служити разом непросто. Кожен переживає за рідного більше, ніж за себе, але ми знаємо, що поруч є той, на кого можна покластися. Усі ці роки нас рухає усвідомлення відповідальності за рідну землю, за нашу країну та за наших дітей. Ми розуміємо, що боремося не лише за своє сьогодення, але й за майбутнє наших родин і всієї України.
Попри війну, попри втрати, ми віримо у перемогу. Після закінчення війни Дмитро хоче повернутися додому, побудувати будиночок в лісі та зробити так, щоб життя його дитини було кращим, ніж було його. І хоч якби не було важко, вони залишаються тут, на своїй землі, заради майбутнього, яке буде мирним і щасливим”, – йдеться в повідомленні бригади.
Залишити коментар