На початку ХХ століття Станиславів усе помітніше проявляв великоміські амбіції, тобто прагнув наслідувати такі більші міста як Львів, Краків та навіть Відень і Париж. Це проявлялося в архітектурі нових будівель, облаштуванні кав’ярень і ресторацій, моді, якій надавали перевагу мешканці міста, та в інших аспектах життя.
Про великоміські амбіції містян згадувала зокрема і газета «Кур’єр станиславівський» у листопаді 1904 року, пише Західний кур’єр.
Часопис опублікував замітку гостя міста, який ці прагнення зауважив:
«Я не був у столиці Покуття років з десять, і з тих пір тут багато чого змінилося. Які тут вулиці, тротуари і освітлення! Справжнє велике місто! Одні порівнюють Станиславів зі Львовом, інші з Краковом. Всі, з ким я розмовляв у місті Ревери, наголошують на його великоміському характері. Показують мені будівлі Дирекції залізниць, Повітової ради, «Сокола» і пасажу Гартенберґів, що якраз будується, і ще кільканадцять кам’яниць, яких би і Львів не посоромився. Заходимо до кав’ярні – офіціант вітається до нас німецькою.
За столиком сидять якісь панянки, курять папіроски і читають газети та журнали. Ото вже справжня великоміська емансипація! Стоїмо на лінії А-Б (тепер початок вул. Незалежності – Авт.). Протягом п’ятнадцяти хвилин нас минули кілька сотень людей і щонайменше кілька десятків екіпажів. Попри нас навіть проїхав один автомобіль, так що рух тут такий самий як у Львові на вул. Карла Людвика (тепер Проспект Свободи – Авт.). Не вистачає на вулицях Станиславова тільки армії пуцибутів – таких хлопчиків зі щітками, які чистять вам взуття. Щойно їх стане більше, як Станиславів буде ще більш подібним на велике місто».
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар