26 вересня з рук очільниці Івано- Франківської ОВА Світлани Онищук високі державні відзнаки за мужність, героїзм, жертовність отримали рідні Героїв з Рогатинської громади – мама навічно 34-річного Івана Балацького – Світлана та сестра 51- річного Василя Войчишина – Марія.
Про це повідомили у Рогатинській громаді, пише Західний кур’єр.
Іван Іванович Балацький народився 6 липня 1991 року в селі Бабухів. Зростав енергійним і досить жвавим хлопцем. У 1998-2007 роках навчався в місцевій школі, після закінчення якої вступив до Бурштинського коледжу за спеціальністю “кулінарія”. З 2010 року Іван проходив строкову службу у транспортних військах. А з 2012-го, до повномасштабного вторгнення працював охоронцем на Рогатинській птахофабриці.
25 березня 2022 року він добровільно вирушив за своєю повісткою. Служив у штурмовій бригаді «Вовки», воював на важких напрямках – у Бахмуті та Соледарі. Отримав важку контузію під час бойових дій. У грудні 2024 року воїн знову повернувся в стрій. Виконував обов’язки стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону. Цього разу – на складному нині Куп’янському напрямку. 23 січня 2025 року наш земляк загинув внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Першотравневе.
Василь Стахович Войчишин народився 7 лютого 1973 року у селі Підмихайлівці. Був наймолодшим сином із п’яти дітей у родині. Навчався у Підмихайлівській загальноосвітній школі. Згодом отримав робітничу професію в Рогатинському ПТУ. Після служби в армії працював трактористом у колгоспі в сусідньому селі Журів, пізніше – в обласній психіатричній лікарні с.Підмихайлівці.
Коли не стало батьків, Василь проживав з сім’єю сестри Марії. Став добрим помічником у господарстві, був дуже працьовитим, мав золоті руки. Василя Войчишина мобілізували до лав Збройних сил України у квітні 2022 року. Був старшим стрільцем – оператором стрілецького відділення. Практично два роки боєць з честю виконував свій військовий обов’язок. Загинув відважний захисник 16 січня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області під час танкового і артилерійського обстрілу позицій ворогом. Він віддав своє життя Україні, а душу – Богові.
“За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагородити орденом «За мужність» III ступеня» – звучить піднесено, гордо, велично! Продовження лиш сумне – «посмертно»…Війна забрала найдорожчих, найкращих, лишивши рідним щемливі спогади. І нагороди – свідчення того, що вони – для справжніх Героїв…Для родин полеглих – це не просто пам’ять, це любов, яку разом зі своїм життям віддали Герої Батьківщині. Ні співчутливі слова, ні посмертні нагороди не можуть зменшити біль осиротілих родин, які втратили сина, чоловіка, брата, батька чи кохану людину. І лише збереження пам’яті про тих, хто вчора був звичайним сільським жителем, а нині став Ангелом Небесного війська, – це найвищий вияв нашої шани до подвигу Героїв”, – йдеться в повідомленні.
Залишити коментар