28 вересня 2025 року в селі Саджава Богородчанської громади палахкотіла справжня ватра духовності, мистецтва й надії — обласний фестиваль «Бойківська ватра». Це було не просто свято культури — це був гімн тому, що живе в нас: ідентичність, любов до рідного, бажання берегти й відроджувати традиції навіть у найтяжчі часи.
Пише Західний кур’єр із посиланням на Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА.
Важливим духовним акцентом фестивалю стало підняття прапора матерями загиблих воїнів та освята дошки вшанування цим Героям, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Місцеві священнослужителі відправили молитву, а громада єдиним серцем схилила голову перед пам’яттю Захисників.
«Культура — це наша духовна зброя, найбільший місток між поколіннями. У час війни особливо важливо не втратити себе — мову, пісню, вишивку, слово рідне. І сьогодні «Бойківська ватра» засвідчує, що, об’єднавшись, ми сильніші, ніж будь-які випробування. Та найперше — ми дякуємо нашим воїнам, які боронять Україну і дають нам змогу проводити такі культурно-мистецькі заходи, зберігати й примножувати духовні скарби нашого народу», – зазначила начальниця Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Тетяна Бойко.
Голова Богородчанської РДА Ростислав Заремба щиро подякував організаторам і саджавчанам:
«Для нас велика честь, що саме Саджава цьогоріч стала столицею «Бойківської ватри». Це місце — жива душа нашого краю, що дало Україні багато талановитих людей — співаків, різьбярів, вишивальниць, майстрів слова. Збереження і відродження традицій — це не просто наша задача, а наш обов’язок і свобода».
У програмі фестивалю особливе місце посіли побутові сцени вінчання бойків, відтворення давніх обрядів і традицій, які колись були серцевиною життя громади. Надзвичайно захопливим став показ вишиванок та старовинного одягу, який представили начальниця відділу культури, туризму, національностей та релігій Богородчанської РДА – Галина Канюк та відома майстриня-вишивальниця Марія Хименець.
«Кожен виріб мав власну історію — легенду, яку зберігала нитка, колір чи орнамент. Саджава й сама живе легендами: кажуть, якщо перев’язати рушником яблуню, то дощу того дня не буде. Ця символіка тісно перегукувалася з духом фестивалю — коли традиція переплітається з життям, даруючи віру й надію», – йдеться у дописі.
Особливим символом дійства стало запалення ватри — вогню, що єднає покоління. Вона горіла як оберіг і нагадування: допоки горить цей вогонь у серцях, житиме народ і його культура. Біля ватри збиралися колективи, лунали пісні й гуцульські мелодії, кружляли танці, відчувалася сила єднання.
Упродовж дня фестивалю працювала гастрономічна локація: саджавчани частували гостей бойківськими стравами —кулешею з мʼясом, дерунами, рибою, грибоврю юшкою, варениками, домашніми соліннями, солодощами та запашними напоями з лісових ягід. Польова кухня, щедра і гостинна, стала ще однією ватрою — кулінарною, яка зігрівала і єднала людей.
На сцені фестивалю зʼїхалося понад 30 фольклорних колективів області, знані ансамблі та мисткині. Особливо зворушливим був момент, коли пісню виконала донечка загиблого Героя Василя Цюпи — її чистий голос став живим символом пам’яті та віри в майбутнє.
Не менш цінним було й живе спілкування — адже саме воно є частиною нематеріальної спадщини, яку передають від покоління до покоління. Відбулася й екскурсія до етнографічного музею Саджави.
Залишити коментар