За часів Австро-Угорщини випадки хабарництва хоч нечасто, але траплялися, однак покарання за такі дії було доволі суворим. Причому до відповідальності притягали не лише посадовців, які брали хабарі, а й «щедрих дарувальників».
Про це красномовно свідчить випадок, який трапився у містечку Долина у квітні 1887 року, пише Західний кур’єр. До містечка прибув скарбовий комісар Мацелінський зі Станиславова, щоб провести розслідування у справі зловживань у тутешньому управлінні торгівлею солі. Занурившись у перевірку документів, він навіть не помітив, що торговець сіллю Майзельс, який зайшов до нього, щоб надати свідчення у справі, поклав на його стіл купюру в п’ятдесят злотих ринських.
Зауважимо, що ця сума була немалою, адже близько ста злотих ринських складала тодішня місячна зарплата. Комісар побачив цей дар лише після того, як торговець вийшов. Недовго думаючи, пан Мацелінський поклав купюру до конверта і вислав до долинського магістрату разом з листом, у якому пояснював, яким чином ця купюра до нього потрапила. Магістратські службовці передали отриману суму на користь місцевого благодійного фонду, що опікувався сиротами і убогими, а лист переслали на адресу повітового суду. Суд у свою чергу розпочав слідство у справі підкупу посадової особи. Газета «Кур’єр станиславівський» іронізувала, що пан Майзельс дав гроші, а не вкрав їх чи забрав, а однак же мусить тепер вирушати до тюрми. Не такий уже й частий випадок як на ХІХ століття.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар