Зв’язок із зіхисником було втрачено ще 12 квітня 2024 року – пише “Західний кур’єр”.
Руслан Богданович Сапіга народився 18 жовтня 1989 року в Семенівці Каховського району Херсонської області. Дитинство його почалося там, де земля ще пам’ятає інші часи. У 1996-му сім’я повернулася у Долиняни на Рогатинщину. Руслан зростав у великій родині — троє братів і сестра. Наймолодший і, як згадує сестра, «найдобріший із нас» – повідомляють на сторінці Рогатинської міської ради.
У 2012 році Руслан створив сім’ю. У 2015-му родина пережила важку втрату, яка залишає тріщину на все життя — відійшла у вічність мама, а п’ять років тому – брат.
15 лютого 2023 року воїн став у стрій. Спочатку— протиповітряна оборона на Київщині у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом — Покровський напрямок.
12 квітня 2024 року старший солдат Руслан Сапіга востаннє вийшов на завдання в районі Очеретиного, Покровського району.
На браслеті, знайденому на воїні, був напис: «Я рятую життя». Наш захисник справді рятував його — як повітряний щит над містами, що жили під тінню ворожих ракет та дронів. І в той останній день на позиції, де вже не було гарантій повернення.
«Я так довго його шукала, а тепер не знаю, як маю пройти це все», — каже сестра. Руки тремтять, в очах сльози. — «Але знайшла. Тяжко, проте Руслан повертається додому». У цій фразі — вся правда війни: довгий шлях пошуку, що не закінчується навіть після відповіді, і повернення, яке ніколи не є тим, на яке чекали.
Про дату та час прощання буде повідомлено додатково.
Залишити коментар