Після трьох років праці поруч із храмом Покрови Пресвятої Богородиці у Голині велично постала нова дзвіниця — символ єдності, сили громади та любові до рідної святині – пише “Західний кур’єр”.
Її будували усією громадою, адже дзвіниця — потрібна споруда у селі. Про Богослужіння, похорони, важливі події мешканців, традиційно і правдиво, сповіщає церковний дзвін. Фундамент залили у лютому 2022 року — у непростий час тривоги, війни й невідомості. А вже 1 квітня 2023-го заклали першу цеглину. І відтоді день за днем, молитва за молитвою, праця за працею у Голині творилася велика справа.
Проєкт виготовили фахівці із проєктно-виробничого архітектрурно-планувального бюро в Університеті ім. Короля Данила (м. Івано-Франківськ). Дзвіницю зводили методом толоки. Усіляко підтримували і духовно супроводжували цю справу отці Анатолій Козак і Микола Хомин. Кошти та будівельні матеріали жертвували небайдужі мешканці, підприємці, родини — усі, хто хотів залишити після себе щось справді вічне.
Старший брат парафії Іван Мазурик каже: на будові працювало без перебільшення пів села. Інколи одночасно — по 30-35 людей. І це була не просто будова. Це була спільна справа серця.
Нова дзвіниця сягає 31 метра у висоту та має три поверхи. Особливої величі їй додає грандіозний купол, виготовлений місцевими майстрами: майже 10 метрів у висоту і стільки ж у діаметрі. Усередині облаштовано кімнату панахид, допоміжні приміщення, а на верхньому рівні — саму дзвіницю та оглядовий майданчик, звідки відкривається неймовірна панорама Голиня і довколишніх краєвидів.
Та найбільша святиня тут — старовинний дзвін «Ілля» вагою 345 кілограмів, відлитий сто років тому у знаменитій дзвоноливарні братів Фельчинських. Під час Другої світової війни окупанти хотіли переплавити його на набої, але мешканці Голиня врятували реліквію, закопавши дзвін у таємному місці. Згодом він служив у старій дзвіниці, а тепер — очищений і відновлений — знову лунатиме над селом.
Я вважаю, що нас вів Господь, адже у час війни й пандемії нам вдалося звести таку потрібну для громади дзвіницю, — каже Іван Мазурик. — Неможливо передати відчуття, коли парафіян на Службу Божу знову, з нової дзвіниці, скликає наш давній дзвін, який століття лунав у Голині.
Залишити коментар