Художньо-документальна серія ГО «Жінки Роду» про матерів і дружин зниклих безвісти, полонених і загиблих українських військових експонується в Івано-Франківську з 5 по 14 червня.
В Івано-Франківському національному драмтеатрі сьогодні відкрилася фотовиставка «Горизонти надії» — художньо-документальна серія фоторобіт про жінок українських військовослужбовців, пише Західний кур’єр. Тридцять великоформатних портретів — матері, дружини, сестри — з усіх регіонів України. За кожним обличчям своя історія очікування, пошуку або втрати.
Виставку ініціювала та реалізувала ГО «Жінки Роду» за підтримки Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Організаторка — Ірина Таранова, волонтерка, громадська діячка і журналістка. Автор фотографій — Євген Зінченко.
Співорганізаторка та керівниця Івано-Франківського обласного осередку ГО «Жінки Роду» — Марія Максімко, сама одна з героїнь проєкту.
Марія Максімко.
Марія Максімко — мати Віктора Максімка з Івано-Франківська. Він був учасником Революції Гідності, брав участь у АТО. Коли почалася повномасштабна війна, був за кордоном, проте повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Віктор став одним із 72 добровольців, які полетіли вертольотом на допомогу військовим на «Азовсталі». Востаннє Марія чула голос сина 16 квітня 2022 року: він зателефонував зі словами «Мамо, я вижив. Я живий». Відтоді конкретної інформації про сина у неї немає.
На своєму портреті Марія у традиційному українському вбранні, голову замотано наміткою завдовжки п’ять метрів. Намітку носили ще в 18–19 столітті — щоб жінки не чули, що говорять чоловіки. У ній справді не чути нічого. Для Марії це не просто костюм для фотосесії.
«Чотири роки боротьби, чотири роки болю, чотири роки тиші, чотири роки невідомості, — каже вона. — До цієї пори біль мій не вщухає. Я борюсь, я шукаю, я знаю, що знайду. Якби це не було боляче — я своїм сином пишаюся. Він мій герой. Він зробив так, як думав. Це значить, що Україну поставив на перше місце».
Інша героїня виставки — Елла Басараб з Івано-Франківська, мати прикордонника Віталія Басараба з 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон». 1 липня 2023 року під час бою біля Берхівки на Бахмутщині він зник безвісти разом із ще двадцятьма одним побратимом. 5 січня 2026 року прийшла звістка: тіло сина ідентифіковано за ДНК. Йому був 31 рік.
Марія Максімко та Елла Басараб.
«Ми шукали дитину два з половиною роки. У нас один син, неодружений. І ця виставка — це пам’ять. Хтось проживає 70 років, хтось так мало. Але вони віддали все. Я вірю, що вони з Богом», — каже Елла Басараб.
Виставка поділена на дві зони. Перша — портрети жінок, чиї рідні досі у полоні або зниклі безвісти. Друга — документальні знімки захисників після повернення з полону: виснажені тіла, кістки під шкірою, сльози чоловіків на колінах із прапором. Це не лише радість зустрічі — це свідчення того, що робить з людиною полон.
До відкриття долучилася Анна Кузюта, керівниця Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
«Щиро кажучи, коли я оглянула фотографії, мені треба було трохи оговтатись. Бо щоразу, коли я бачу світлини хлопців після повернення — бачу радісні обличчя. Але і бачу хлопців, які тяжко пережили роки в полоні. А поруч матері, які чекають і вірять. У нашій роботі є дуже важливий день — коли ми можемо зателефонувати матері, дружині, дітям і сказати: ваш син вдома. На жаль, так буває не завжди», — сказала Анна Кузюта.
Анна Кузюта та Властимира Шкрибало — координаторка проєктів Офісу підтримки родин військових, юрист-консультант Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Вбрання для учасниць — справжні артефакти, родинні реліквії, передані приватними колекціонерами з покоління в покоління. Образи створено за участі Олени Громової, завідувачки науково-експозиційного відділу Національного музею народної архітектури та побуту України, заслуженої працівниці культури.
Вперше виставку відкрили у Києві до Дня матері — тридцять днів вона експонувалася в метро на «Золотих воротах». Другим містом був Тернопіль. Франківськ — третє. Наступне місто — Черкаси, і далі виставка їздитиме по всій Україні та закордоном за вже сформованим графіком.
Залишити коментар