14 серпня Лисецька громада попрощалася із загиблим на війні Героєм – старшим солдатом 429-ої окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС» Олександром Олексиним.
Пише Західний кур’єр із посиланням на Лисецьку селищну раду.
Олександр Миколайович народився 20 березня 1985 року в Старому Лисці. Працював в обленерго, на ПРАТ «Івано-Франківськцемент», меблевому виробництві, а також за кордоном. У березні 2022 року добровільно зі зброєю в руках став на захист України. Воював на найгарячіших ділянках фронту, в складі 429-ої окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС».
Десятого серпня під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу та незалежність, старший солдат Олександр Олексин загинув поблизу населеного пункту Єгорівка Куп’янського району внаслідок влучання ворожого БпЛА.
Мешканці Лисецької громади навколішки зустріли скорботний кортеж із тілом загиблого Героя.
У храмі Святого Миколая відбулася похоронна відправа, яку провів протопресвітер Лисецького протопресвітеріату о. Федір Бойко у співслужінні зі священниками зі Старого Лисця та сусідніх сіл.
На старолисецькому кладовищі, де полеглого воїна зі всіма військовими почестями провели до місця вічного спочинку, пролунав військовий салют, а його матері Любові Ільківні, дружині Христині Ігорівні, сину Денису та доньці Марті, сестрі Тетяні військовослужбовець почту передав жовто-блакитний стяг як символ держави, якій вірно і до кінця служив Олександр Олексин.
Настоятель храму Святого Миколая отець Іван Бойко подякував громаді, яка прийшла підтримати родину загиблого Героя та провести його в останню дорогу.
«Сумний сьогодні день у нашій громаді, – сказав селищний голова Анатолій Лущак. – Він ще раз нагадав, якою дорогою ціною дається незалежність України, у боротьбі з підступним ворогом ми втрачаємо найкращих».
Колишній заступник Головнокомандувача Збройних сил України генерал-полковник Микола Балан згадав, як зустрів на фронті Олександра Олексина:
«Це було в 2023 році, під час мого чергового відрядження до оперативно-стратегічного управління військами «Хортиця». Олександр запам’ятався мені життєрадісним, позитивним. На запитання, чим можу допомогти землякові, відповів, що хоче до сім’ї, до дітей, бо давно не був удома. Він був справжнім чоловіком і загинув як справжній Герой. Вічна пам’ять, щирі співчуття рідним!»
Залишити коментар