15 вересня 2026 року Божого відійшов у вічність священник Української Греко-Католицької Церкви, багаторічний парох Прокатедрального собору Благовіщення Пресвятої Діви Марії у місті Надвірна та декан Надвірнянського деканату о. Андрій Бакота – пише “Західний кур’єр“.
Отець Андрій народився 25 травня 1978 року в місті Надвірна, в родині Ярослава та Оксани Бакот. Після навчання у Надвірнянській середній школі №1 у 1995 році вступив до Івано-Франківської Теологічної Академії, яку успішно закінчив у 2001 році.
Свій шлях до священничого служіння о. Андрій розпочав у 2001 році. 1 лютого 2001 року в єпархіальній каплиці Покрову Пресвятої Богородиці в Коломиї він прийняв піддияконські свячення з рук владики Павла (Василика). 12 лютого того ж року, у празник Трьох Святителів, у Прокатедральному соборі Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Надвірній був рукоположений у диякони, а 16 вересня 2001 року там же прийняв ієрейські свячення. Від дня ієрейських свячень до лютого 2012 року о. Андрій служив сотрудником Прокатедрального собору Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Надвірній. 27 лютого 2012 року його було призначено адміністратором собору. А 19 листопада 2015 року владика Василій (Івасюк) призначив о. Андрія Бакоту деканом Надвірнянського деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. 14 грудня 2017 року о. Андрій був призначений парохом Прокатедрального собору Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Надвірна. Упродовж років свого священничого служіння він був поруч із численними родинами, звершував Божественну Літургію та Святі Таїнства, проповідував Боже слово і супроводжував вірних у найважливіші моменти їхнього життя. Його служіння було відзначене Церквою. У травні 2003 року о. Андрій отримав церковну нагороду — Жовтий Хрест, а від 15 листопада того ж року одержав право носити Хрест з прикрасами. У 2010 році був нагороджений церковною відзнакою «З нагоди 20-річчя виходу з підпілля УГКЦ» за значний особистий внесок у розбудову та відродження Української Греко-Католицької Церкви – повідомляють на сторінці Коломийської Єпархії УГКЦ.
Багаторічне священниче служіння, щира молитва, мудре духовне слово та милосердне серце отця Андрія назавжди залишаться у пам’яті тих, кому він служив і з ким розділяв свою земну дорогу.
Залишити коментар