Категорія: Історія

Газета «Кур’єр станіславовскі» в номері за 13 жовтня пише: «День 8 жовтня буде запорукою кращої долі для тутешніх убогих без дому і притулку. Приїхав брат Раймунд за дорученням провідного брата Альберта на запрошення тутешнього приятеля убогих судового радного Максимовича з метою організації притулку на зразок тих, що існуюють у Львові та Кракові… Брат Альберт приймає...

У березні 1903 року в Станиславові відбувся судовий процес, який набув у місті широкого розголосу. Анна Блавицька, дружина скарбового стражника, дуже сильно побила свою служницю Софію Семирозумівну. Як виявилося, у служниці було хворе серце, і через два дні після побоїв вона померла внаслідок внутрішньої кровотечі. Пані Блавицька постала перед судом і була засуджена на п’ять...

В урочищі Полумистий, що у Микуличині, працівники комунального підприємства “Пам’ять” ексгумували останки 23-річного воїна Української повстанської армії Михайла Гнатюка з боївки “Шугая”. Він загинув у бою з енкаведистами у 1946 році. Нову могилу облаштують неподалік місця, де знайшли останки бійця, — на подвір’ї храму Вознесіння Господнього. Про загибель Михайла Гнатюка, його поховання та ексгумацію читайте...

Побут в’язнів карно-слідчої тюрми у міжвоєнному Станиславові був доволі примітивним, проте в’язничне начальство намагалося слідкувати за їхньою гігієною. Коли новий в’язень потрапляв до тюрми, його власний одяг забирали. Натомість видавали в’язничний однострій, а крім того, нового в’язня коротко стригли. Тогочасним складським начальником у в’язниці був старий, вислужений австрійський вахмістр, якого в’язні прозвали паном Гнилизною, пише...

У давній станиславівській пресі неодноразово згадувалося, що у міському парку можна було зустріти вельми цікавих персонажів. Газета «Кур’єр станиславівський» за липень 1904 року пропонує познайомитися ще з кількома міськими типами, які час від часу прогулювалися парковими алеями, пише Західний кур’єр: «Он іде якийсь молодик у справжньому капелюху «Панама», який на ньому виглядає як мішечок для...

Дзеркало для сучасної людини – це звичайний побутовий предмет. І навряд чи комусь спаде на думку пов’язувати його з престижем чи якоюсь магією. Проте у давньому Станиславові до дзеркал ставилися з великим пієтетом. Вони вважалися не лише елегантною прикрасою інтер’єру, а й своєрідним порталом, з якого до людини може прийти як добре, так і зле,...

На зламі ХІХ і ХХ століть більшість мешканців Станиславова жила не у власних, а у винайнятих оселях. Власників кам’яниць, які здавали житло в найм, називали каменичниками. Як зауважувала давня преса, саме каменичники були тими особами, на адресу яких найчастіше лунали прокльони, пише Західний кур’єр. Ось що повідомляла газета «Кур’єр львівський» про звичаї станиславівських каменичників у 1896...