Останні новини:
У Брошнів-Осадській громаді відремонтують польову дорогу
Рогатинська СДЮСШОР очолила рейтинг спортивних шкіл Прикарпаття
У Надвірній ремонтують прихисток для переміщених осіб
Калуська громада виборола право на участь у новому проєкті з облаштування просторів
На Коломийщині рятувальники витягали з болота “швидку допомогу” з важкохворим пацієнтом
Як наповнювати бюджети територіальних громад сьогодні говорили з головами районних військових адміністрацій і територіальних громад Прикарпаття
У Долині в садочку «Теремок» встановлять сонячну станцію
Забезпечують правопорядок як на передовій, так і в тилу: нацгвардійцям Івано-Франківщини вручили нагороди та подяки (ФОТО)
«Не хотіла, щоб син був військовим, а тепер захоплююсь нашими захисниками», – мати загиблого воїна Галина Лучка
На Прикарпаття суне циклон: водіїв закликають бути обачними на дорогах
На Коломийщині проведуть благодійний аукціон на підтримку бригади «Едельвейс»
Прибиратимуть заступники і депутати: у Івано-Франківську проведуть масштабну весняну толоку
Рятувальники ліквідували наслідки смертельної ДТП в Галицькій ТГ
На Прикарпатті скоротили комендантську годину
Івано-Франківська СБУ викрила ще одного пропагандиста, котрий поширював проросійський контент у соцмережі
За фактом жорстокого поводження з твариною поліцейські Івано-Франківщини розпочали кримінальне провадження
Рогатинщина плаче: після 16 операцій внаслідок поранення помер захисник Іван Горин із села Обельниця
Рятувальники ліквідували пожежу житлового будинку в Снятинській громаді
У фармацевтичному корпусі ІФНМУ відкрили оновлене студентське кафе
Цитати
- Дослідження «Демініціатив» показало, що відбулися суттєві зміни в тому, як українці сприймають радянське минуле: нині більшість громадян (73%) позитивно оцінюють розпад Радянського Союзу, а негативно – тільки 12%. Головні зміни порівняно з попередніми роками полягають саме у меншій вираженості регіональних відмінностей. Ще у 2020 році, на Сході та Півдні України «туга за союзом» переважала. Нині громадська думка стала значно більш консолідованою. А отже, росії вже навряд будь-коли вдасться довести українцям, що «в СРСР було краще».
Щодо подій сучасної історії незалежної України, після 2014 року росія витрачала величезні ресурси, аби дискредитувати Революцію Гідності та переконати українців, що події на Майдані були «державним переворотом». Чи мала успіх російська пропаганда? Як бачимо, нині більшість українців в усіх регіонах розуміють події на Майдані Незалежності 2014 року як справедливе повстання народу проти диктатури. Дійсно, на Півдні та Сході нашої країни досі є 22%-25% громадян, які поділяють проросійську інтерпретацію, але вони вже не становлять більшості.
- Жоден справжній військовий експерт, який розуміє, що таке війна, має освіту та досвід війни, не скаже про те, коли війна закінчиться. Вважаю, що війна закінчиться, коли ви переможете... П\\\'яніти від херсонського наступу, п\\\'яніти від харківського наступу, від наступних наступів не варто. Про наступи знають кілька людей, зокрема Залужний та його найближче оточення. А говорити про те, що наступного тижня о 4 ранку ми матимемо наступ на Херсон… Це можна, якщо ви хочете дезінформувати росіян. Вони, звичайно, тупі, але не настільки, щоб у це вірити. Подібна дезінформація шкодить насамперед вашим збройним силам.
Масштабний наступ чи перемога у війні будуть тоді, коли Захід вирішить, що настав для цього час і більше ми не можемо чекати. Ось тільки зараз вони вирішили, що таки треба дати ППО Україні. А скільки людей мало загинути, скільки міст мало бути зруйновано для цього рішення? Тобто, треба було чекати зруйнованого Маріуполя, щоб зрозуміти, що Україні потрібне ППО?
- Мирне місто дуже резонує з прифронтовими, тим паче з фронтовими містами. Я щасливий з того, що ІФ живе, так і має бути. Війна забирає людяність, природні бажання, традиції, звички. Для мене у певний час, було дуже важливо не втратити зв’язок з домом, з життям до війни, з тими кого любиш і з містом у якому люблю жити. У певний момент страшенно захотів додому і цим жив, це і тримало на плаву. Тому я дуже радий бачити наше місто і щасливий, що у ньому є життя.
- Так, Європа відкрилася – принаймні на кордонах для біженців. Поки що принаймні це. Але мені вже замало цих масових синьо-жовтих декорацій, тотальних сплесків захвату й емпатії, приголомшливих рукоплескань навстоячки і півмільйонних маніфестацій у центрі того ж Берліна чи десятків інших столиць. Усе це зворушливо і прекрасно. Але мені вже замало: в нас гинуть діти, мами, тати, старі й молоді. Щодня, щоночі і щогодини. В нас гине країна, її міста, мости, будівлі, летовища, культурні пам’ятки. Тепер вимагається щось набагато більше, ніж молитися за нас і плакати. Не лише доброта і гостинність, не лише тепло і слова підтримки, а й безстрашна дія. Європо, не бійся! Стань великою, стань до бою, вали Стіну.
- Як це не сумно, але немає жодних ознак швидкого завершення цієї війни. Ми всі знаємо, що в росії була проведена мобілізація, і що їм вдалося мобілізувати близько 300 000 солдатів, підготовка яких не найкраща. Але знову ж таки, проста математика показує, що при 100 000 жертв, вони мають ще близько 200 000 солдатів на фронті в Україні. Втрати російської артилерії також великі. За статистикою, втрачено 500 різних артилерійських систем, але це лише десять відсотків артилерійських систем, які були на озброєнні до початку війни. Ще більше артилерії, хоч і не найсучаснішої, знаходиться на базах зберігання. Росія також вивозила боєприпаси з інших країн. І тут ціна дуже висока: до війни росія мала близько 17 мільйонів боєприпасів, з яких було використано десять мільйонів. Наприкінці літа використання боєприпасів було дуже високим. Були дні, коли випускали від 20 000 до 60 000 пострілів. Потужність переозброєння росії до війни становила 1,7 млн одиниць артилерійських боєприпасів на рік, але навіть зараз, під час мобілізації, потужності оборонної промисловості були збільшені. Як би вони не збільшували кількість боєприпасів, знову ж таки математика говорить, що у них є 10 мільйонів на складах, за рік вони можуть додати близько 3,4 мільйона, а отже боєприпасів вистачить ще як мінімум на рік війни, якщо не більше.
Українці взагалі дуже молоді як політична нація. Як народ – древні, а як нація – не діти, але вчорашні підлітки. Зазначу, що зміни в українцях як нації почалися ще до війни. У дорослої людини трапляється так, що біологічно вона доросла, а намагається проявляти якісь риси поведінки юної особи, бо у юності все якось веселіше, яскравіше, романтичніше. За ті три десятки років, що я спостерігаю нашу соціально-політичну динаміку, Україна поводилась саме так. Розумієте, українцям притаманний поетичний тип світобачення – образно кажучи, поезія вдається краще за прозу. Дорослішання відбувається стадіями, всі Майдани, які були з 1991 року, так чи інакше просували Україну у бік дорослішання. Не так стрімко, як би хотілося. Скажімо, ми з Польщею починали за однакових обставин, але де поляки, а де ми. Майдан 2014 року почав активно змінювати нашу свідомість. А на тлі війни у нас яскравіше проявилися наші національні риси. Зворотнім боком цієї зміни стали посилені срачі – вони теж пояскравішали. Разом із тим, оця виразність – це і є дорослішання. Тому, я би сказав, що як нація ми перейшли від підліткового до молодого віку.