Михайло Назар:

«Ми не маємо права віддати право на самоврядування за якісь обіцянки»

Села Івано-Франківської міської ради не хочуть входити в міську ОТГ, а бажають залишатися самостійними територіальними одиницями. Водночас населені пункти, з якими Вовчинець хотів створити свою ОТГ, уже увійшли до Івано-Франківської об’єднаної громади. Чи зможе при цьому Вовчинець залишитися окремою адміністративною одиницею і бути фінансово спроможним? Які переваги чи незручності є у мешканців, котрі живуть в сільському населеному пункті на межі з містом? Чому ОТГ з центром у Вовчинці для громади села вигідніше, ніж з центром у Івано-Франківську та на яких засадах громади можуть співпрацювати у межах міської агломерації?Про це та інше наша розмова з сільським головою Вовчинця Михайлом Назаром.

Михайло Назар.

 

– Михайле Мирославовичу, Україна отримала новий уряд, який очолив колишній голова ОДА Денис Шмигаль. Які у Вас очікування від нової виконавчої гілки влади?

 – Великої радості від того, що колишній очільник області став прем’єр міністром, у мене нема. На прохання голів приміських сіл за шість місяців діяльності на посаді голови ОДА, ми, на жаль, так і не мали можливості з ним поспілкуватися. Він не повважав це за потрібне і передоручив це заступникам. Можливо, вже знав, що йому готують нове місце в уряді, з якого він пересяде у крісло прем’єра, і не хотів тут погрузнути в тому болоті децентралізації в області. Я за те, щоб цей уряд був успішним, щоб він здійснив економічний прорив. Але великих надій на його успіхи у мене нема.

– Голови сіл, які входять до складу Івано-Франківської міської ради, в тому числі й Вовчинець, написали листа, що громади не хочуть входити в міську ОТГ, а бажають залишатися самостійними територіальними одинцями. З чим це пов’язано?

– Це питання для нас дуже актуальне. Коли декларували добровільне об’єднання громад, була виписана процедура у вигляді методики, відповідно до якої ми здійснили усі передбачені дії, щоб створити ОТГ з центром у Вовчинці. Фактично ми її й утворили, так як це прописано законом, пройшли усю процедуру. На завершення, зі всіма потенційними на той час учасниками, які своїми рішеннями підтвердили, що бажають увійти в склад Вовчинецької ОТГ, мали отримати від облдержадміністрації позитивний висновок. Усі показники спроможності відповідали вимогам, усі правила формування ОТГ були дотримані. Але висновку від ОДА ми так і не отримали.

Чиновники, м’яко кажучи, зверхньо дивилися на рішення громад, які виявили бажання добровільно об’єднатися з Вовчинцем. Перспективний план створення ОТГ в області формувався поза нашою волею. Ніякі наші листи і звернення до уваги не брали, нехтуючи тими законними рішеннями, які досі ніхто не опротестував. Мовляв, Івано-Франківськ більший, потужніший. Людям розказували, що міська влада може більше. Але, зауважу, – більше обіцяти, а не виконувати. І були ухвалені інші рішення про створення міської ОТГ, не скасувавши наших попередніх.

– Села, які хотіли об’єднатися з вами, уже увійшли до міської ОТГ. Вовчинець залишився сам. Чи може він бути окремою адміністративною одиницею?

– Згідно з Європейською Хартією місцевого самоврядування, таке право має найменша громада. Зважаючи на наші показники спроможності, які є основою для створення ОТГ, ми не маємо права позволити собі віддати право на самоврядування комусь за якісь обіцянки. Ми керуємося Конституцією, вимогами законодавства і вважаємо, що маємо на це повне право. Не зважаючи на те, що якісь чиновники намалювали собі перспективний план ОТГ поза громадою, без участі громад і врахувань їхніх думок.

“Перспективний план створення ОТГ в області формувався поза нашою волею”, – Михайло Назар.
– ОТГ з центром у Вовчинці для громади села вигідніше, ніж ОТГ з центром у Івано-Франківську?

– Це найважливіше пояснити собі, жителям, громаді, кому з того буде вигода. І, напевне, вигода буде не на користь громади села. Бо, насправді,  не так вже хтось переживає за громади сіл, як за власні інтереси до яких можна зарахувати територію і збільшення електорату. Сільське населення дуже довірливе. Під час виборів йому завжди щось обіцяють, потім не виконують, а на наступних виборах люди все одно вірять новим обіцянкам.

Тарас Шевченко колись написав: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

Наша громада має ресурс і ще більшу перспективу як окрема адміністративна одиниця у новому територіальному устрої України. Колосальну перспективу. Компактно жити, управляти, створювати сприятливе середовище для проживання. Динаміка розвитку і росту показує, що кращої перспективи бути не може.

У нас хороша демографічна ситуація, збільшується кількість населення, розвиваються існуючі та залучаємо нові інвестиційні проєкти, збільшується бюджет. А що Франківськ ще може нам запропонувати? Доступність адмінпослуг в радіусі 1-1,5 км ближча, ніж в радіусі 5 км до міста.

Якщо мені було б зрозуміло, що з Івано-Франківськом ми на 20% покращимо обстановку в селі, умови проживання, надання і доступність послуг, я б, напевно, погодився на такі речі. Але маючи таку територію, з таким населенням, з такою інфраструктурою і це все тепер треба беззастережно віддати місту? Я усвідомлюю, що входить у мої обов’язки, я давав присягу примножувати майно громади, зберігати і примножувати, а не віддавати.

Або візьмемо представництво у владних органах міської ОТГ. На величезну територію буде один староста, такий собі весільний генерал, який немає ні повноважень, ні бюджету і який не зможе відповідати на запити населення. Можливі варіанти, що за новим виборчим порядком, такі території навіть не матимуть представництва у раді ОТГ. У населених пунктах, де понад 90 тис. населення, будуть суто відкриті партійні списки. Голосуватимуть за партії. А закріплення депутата за округом нічого не дасть.

– Торік на громадських слуханнях мешканці села виступали за Вовчинецьку ОТГ, а мешканці багатоповерхівок – за ОТГ з центром у місті…

– Так, була така спроба розколу і поділу громади на корінних і не корінних, мешканців села та мешканців багатоповерхівок. Зараз щось подібне відбувається в Угринові. Я би очільникам міста взагалі не радив запалювати оту іскру розбрату в окремих громадах. Це дуже небезпечно і неправильно. Коли люди купляли квартири в багатоповерхівках, вони прекрасно розуміли і бачили в документах, що це село Вовчинець. Які у цих людей переваги чи незручності, що вони живуть в сільському населеному пункті на межі з містом? Я знаю, що в свій час дуже багато зверталися щодо тарифів, бо, скажімо, тарифи на електроенергію для сільських споживачів були нижчими, ніж для міських.

Якщо взяти податок на надлишкову площу нерухомого майна, то для мешканців багатоповерхівок вона діє наша, затверджена сільською радою, і вона мінімізована. Якщо у мешканців ще є гаражі на території чи інші господарські споруди, то вони на 100% звільняються від плати за площі господарських споруд. Для того, щоб оперативно вирішувати питання, мешканці створили ОСББ. У них є свої ЖЕО, управляючі компанії, які надають послуги. За 10 років я не залишив без розгляду жодного звернення мешканців багатоповерхівок, які зверталися з проблемами поривів труб, прибирання, освітлення коли ЖЕО не справлялися.

Допомагав. Людей лякали, що їхні діти не зможуть відвідувати міські навчальні заклади, що люди не зможуть лікуватися у міських лікарнях. Але це є відверта неправда, бо держава на кожну дитину виділяє певну суму освітньої субвенції, де б вона не вчилася. Лікуватися люди теж можуть у будь-якій лікарні. Це їхнє право, гарантоване державою, а не міським чи сільським бюджетом.

Ніяка адміністративна форма зараз не має значення у тому розумінні, що от, мовляв, у нас вам буде краще, а без нас у вас краще не буде. Все це маніпуляції свідомістю людей.

– Ви колись говорили про агломерацію, яка б дала змогу співпрацювати з містом на паритетних партнерських засадах.

– Так. Закон про агломерацію і його реалізація внесли б політичний спокій. Знаю, що народними депутатами внесено на розгляд Верховної ради проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення правових підстав для утворення агломерації як однієї з форм співробітництва територіальних громад і він включений у перелік п’яти першочергових для розгляду законопроектів. Ми готові на агломерацію з містом. Інтеграцію на партнерських умовах і не за рахунок, і не в збиток місту. Навпаки, ми готові своїм ресурсом ділитися. Запустили проєкт добудови школи, (тепер це буде вже гімназія), за рахунок перепланування вестибюля збільшимо кількість навчальних класів. Докуповуємо обладнання.

Плануємо будівництво ще однієї школи. У нашій школі також вчаться діти і з міста. Дітей до 5 років у селі 611 і ще понад тисячу віком 6-15 років, так що нова школа нам потрібна. Ми збудували і утримуємо дитячий садок, де виховуються понад 200 дітей. Торік у селі народилося 50 дітей, а це дві повноцінні ясельні групи. Буду відвертим: бездіяльність мерії відтермінувала нам здачу садка в експлуатацію на два роки. Річний бюджет садка – 7,5 млн. Місто нам передбачає 1 млн, решту дофінансовуємо ми. На 500 тисяч дофінансовуємо культуру. Маємо можливість розвивати медицину.

Є приміщення, щоб в районі «Каскаду» зробити сучасний діагностичний центр. Нехай навіть він наполовину буде приватним, будь-якої форми власності, але це буде послуга, яку люди зможуть отримати тут, на місці. Якщо це будуть платні послуги, ми готові наше населення дотувати, вводити пільги, щоб кваліфікована діагностика і медичне обслуговування було їм доступне. У випадку ж поглинання нас містом, про це можна забути. Також ми дбаємо про соціальний захист і забезпечення наших мешканців. Багато сімей (з старого села і з нових багатоповерхівок – ми людей не ділимо) звертаються за допомогою на лікування. Фактично щомісяця комісія розглядає такі заяви. У бюджеті на соціальні допомоги передбачено 1 млн грн. Разова допомога одній людині може сягати 10-15 тисяч.

– Як працює ваш центр надання адмінпослуг, скільки їх ви надаєте, чи не потрібно людям їхати за ними до міста?

– Ми в себе максимально надаємо послуги, які передбачені законом для органів місцевого самоврядування. Я переконаний, що їхня кількість і якість переважають ті послуги, котрі надають новоутворені ЦНАПи у населених пунктах міської ОТГ. За сільською радою зберігалися реєстрація народження, місця проживання. Все це робиться швидко, на одну людину затрачається до 10-15 хвилин. У нас працює державний реєстратор з реєстру речових прав. Реєструємо укладання шлюбів і готові брати участь у проєкті «Шлюб за добу». Оформлюємо технічну документацію, видаємо техумови на підключення до мереж, погоджуємо і видаємо копії рішень сільської ради та виконкому.

І все це в складі сільської ради, не збільшуючи її штату. Але ми маємо можливість збільшити для виготовлення техдокументації із земельних питань, проєктів відведення, за умови, що ми будемо окремою адміністративною одиницею по завершенні територіальної реформи. Послуги на рівні реєстрації та перереєстрації дешевші, ніж у місті. Все максимально зручно і доступно. За винятком державної реєстрації фізичних та юридичних осіб, тобто підприємницької діяльності. Вона би дуже була нам доречною і ми готові перебрати її на себе, бо це додаткові надходження в  бюджет.

– Один з головних критеріїв створення ОТГ – фінансова спроможність. Який бюджет Вовчинця, які основні джерела його наповнення?

– Я стежу за роботою і досягненнями тих, хто вже працює в умовах ОТГ, має відповідні повноваження і кошти. Остання публікація в обласній газеті – інтерв’ю з головою Угринівської ОТГ. Він стверджує, що вона є спроможною і займає не останнє місце серед таких ОТГ області. Угринівська займає 9, а Загвіздянська – 11 місце за спроможністю. Ті, що після 13 місця, це дотаційні утворення. Таких більшість. Їхні показники я можу порівняти з нашими. Так от наш, завідома занижений бюджет, становить 31 млн всіх надходжень, а торік фактично надійшло 45 млн. без державної копійки.

І мені стає незрозуміло: якщо торік лише в дороги ми вклали 12 млн своїх коштів без державної інфраструктурної субвенції, то чого ж нам має стати краще у складі Івано-Франківської ОТГ? Якщо порівняти динаміку бюджету Івано-Франківська і нашого, то ми побачимо, що у міста йде падіння, а воно ще й кредити бере. І це при тому, що ми не отримуємо податку з доходів фізичних осіб. Приблизно це 15 млн. Ми не отримуємо податку з доходів підприємців. Це все йде в бюджет міста. А як окрема територіальна одиниця ми б могли отримувати 60% від підприємств, які працюють на нашій території. Свого часу ми реалізували низку інвестиційних проєктів, завели до нас «Метро», працює «Велес», були інвестиційні проєкти на «Родоні».

Ми робили ставку на те, що в перспективі отримаємо податки, які йтимуть у наш бюджет. Мене дивує, що громади, які були знищені не з власної волі, у жалюгідному стані, зараз отримали гроші і тішаться. Скажімо, Дзвиняч. Це чотири громади, досить великі. І цифру Дзвиняцької ОТГ треба одразу ділити на чотири.

Я не поділяю думку, що лише децентралізація спонукає газдувати на своїй території. Мене до цього завжди спонукав закон про місцеве самоврядування і повноваження сільського голови, які я отримав ще у 2002 році. Я був відповідальний за те, щоб сільський бюджет та власні надходження до нього збільшувалися і ставив завдання щорічно збільшувати бюджет хоча б на 20-25%, щоб у разі інфляції втримати рівень і не «впасти» нижче попереднього року.

Ми дуже прагматично до цього ставимось. В останньому кварталі у нас є певне накопичення коштів внаслідок перевиконання планових надходжень і як вільні залишки вони переходять на наступний рік. Це як мінімум 10 мільйонів, які дають нам змогу пережити січень і перший квартал та утримувати той же дитсадок, який не може зупинитися. Ми не маємо права понизити планку, з якої стартували.

Іван ГІРАК

Ми у Facebook


Це вікно зникне через 20 seconds