Головний інженер КП «Електроавтотранс» Василь Бойчук працює на підприємстві вже майже 40 років.
Першим його місцем роботи було будівельне управління «Машбуд», де він займався підготовкою до відкриття нового тролейбусного депо в Івано-Франківську. До того вивчав комунальний транспорт у Харківському інституті, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку КП “Електроавтотранс ІФ”. А перша посада В. Бойчука на теперішньому КП «Електроавтотранс» – майстер, далі – інженер, згодом – старший інженер, а пізніше – головний.
«Краще починати з майстра, бо більше розумієшся, знайомишся і з людьми, і з машинами, – розповідає пан Василь. – Майстер – це жива робота, бо випускаєш транспорт на лінію і крутишся. А інженер – це папери, дуже багато було роботи з листами, обліки і тд».
Розповідає, що тоді зверху присилали листи, де чітко вказували, що треба робити, а зараз такого нема. Мовляв, самі читають закони, вивчають новинки, бо ніхто вже не дає настанов.
«Робота була в рамках, – каже, – крок вправо і крок вліво – не можна. Було все розписано. Зараз ми більш вільніші, більший об’єм інформації, якою ти можеш скористатися. А тоді Москва назначала тролейбуси. Все. Спершу ходили вибивали, які тобі запчастини треба. Потім їхали їх забирати…»
Досить технологічно змінився і оновився транспорт, на думку головного інженера.
“Зараз дивишся і дивуєшся, які вони складні, і як цікаво придумані. В ті часи це був космос. Мовляв, система управління, система безпеки, система облегшення роботи водіїв – це величезний стрибок вперед”.
Як пропрацювати 40 років і не знати про таке модне сьогодні слово, як «вигорання»?
Василь Бойчук жартує, що до свого “болота” звикається. Зрештою, у нього змінювалися посади, функції і повноваження. Трохи рятували відрядження. Багато їздив переймати досвід як закордон, так і Україною.
Каже, 50% одногрупників не працювали по спеціальності, а от друга половина тримала між собою зв’язок і обмінювалися досвідом.
«На той час квартиру дали, становище на підприємстві мав, задоволення від роботи отримував. А що ще хотіти?» – акцентує пан Василь.
Зрештою, додає, минуло цих 40 років дуже швидко.
Залишити коментар