Легенду відтворили на основі літературного опису, який поміщений у книзі буковинського професора Єротея Пігуляка «Верховинські згадки. На полонині Чівчин».
Ця книга написана на основі документальних матеріалів, зібраних автором, 120 років тому, під час особистих польових етнографічних досліджень Гуцульщини, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Національного природного парку “Верховинський”. Там наведено кілька давніх гуцульських легенд про визначні пам’ятки Українських Карпат та об’єктивно показано, якою багатою була збережена дика природа й традиційне полонинське господарство гуцулів Жаб’євщини, на високогірному терені Чивчинських і Гринявських гір.
“Спочатку дослідник природи Єротей Пігуляк у своїй книзі літературно описує свої особисті спостереження краєвиду Чивчинських і Гринявських гір та загадкового «Білогірського Замку» на горі Чивчин. Варто відзначити, що автор дуже вдало використовує окремі слова тогочасної гуцульської говірки Жаб’євщини”, йдеться у дописі.
«Я стою перед вікном своєї хатини на Чівчинській полонині. Уважно дивлюся на прекрасні сусідні гори й хочу розгадати таємницю найбільшої білої кам’яної скелі на Чівчині. Повільно у моїй уяві виринув легендарний білий кам’яний замок, що так загадково стоїть, немов зачарований. Він знаходиться на Кичері, вище моєї хатини. Весело стоїть замок там у літі. Сумно стоїть той замок у зимі, грубо повитий снігом. Сильні бурі й вихрі літають навколо него. Вони притискаються до холодних стін кам’яного замку. Але все даремно, бо в середину зачарованого замку їх не пускають.
Не раз довго обзирав я тоту найбільшу кам’яну скалу із печерою на Чівчині. Скала сильно потріскана. Велика кам’яна брила спирається на нижні брили. У середину твердого каміння глибоко сягають ущелини – «розколібини». Давні люди Карпатських гір щиро вірили, що високо в горах живуть мудрі столітні «діди-віщуни», котрі можуть чути як говорять кам’яні скелі й навіть як ростуть полонинські трави” …
Полонинські ватаги Жаб’євщини розповіли Єротею Пігуляку цікаву легенду про те, як один столітній «дідо-віщун» приклав вухо до ущелини цієї кам’яної скелі і почув її таємну розповідь. Таким чином, у цих віддалених Жаб’євських полонинах була записана давня гуцульська легенда про магічний «Білогірський Замок» на Чивчині, який сам розказує про себе.
“Легенда розповідає, що проникливі столітні гуцули довідались від скелі одну сумну розповідь. В тій легендарній сповіді скелі висловлюється важлива філософська думка, що немає нічого вічного на землі. В кінці легенди зроблено мудрий висновок: «Якщо навіть тверді кам’яні скелі й глибокі печери не вічні, то людям не варто безперестанно банувати ні за чим на цьому світі», пишуть на сторінці Верховинського національного природного парку.
Дальше наводять відтворений текст давньої гуцульської легенди про «Білогірський Замок» на горі Чивчин, який представляє цікавість для місцевих жителів Верховинщини та для допитливих гостей нашого краю. За цією легендою, священна кам’яна скеля сама розповідає гуцулам про «своє важке життя» у високих горах.
Наведена природознавча реконструкція давньої гуцульської легенди про дохристиянське скельно-печерне святилище, із місцевою назвою «Білогірський Замок», на високій горі Чивчин, була зроблена на основі дослідницьких документальних матеріалів книги: Пігуляк Єротей. Верховинські згадки. В полонині Чівчін, ч. І. Над озером Шибене, ч. ІІ. / Упорядник Ярослав Зеленчук. – Косів. – Писаний Камінь, 2018. – 202 с.
Залишити коментар