В одному із київських госпіталів перестало битись серце Тараса Володимировича Луцишина. Командир взводу 1-ї навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону відійшов у вічність після важких поранень, отриманих 4 січня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Про болючу втрату повідомили у Рогатинській міській раді, передає “Західний кур’єр”.
Найважче вимовляти слово «був», коли йдеться про таку Людину. Загиблий капітан Тарас Луцишин – достойний у всьому: добрий чоловік і батько, дбайливий син, надійний друг, колега, побратим і командир. Приклад для молоді, завжди принциповий та справедливий. Ніколи не уникав важких ситуацій, належно і без фальші приймав виклики долі.
Народився загиблий Герой 16 листопада 1978 року у с.Путятинці. До 8 класу навчався у сільській школі. Здобув освіту в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї та з відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі.
У житті мав два головні захоплення – сім’ю та футбол. І це відчувалося, адже рідних огортав своєю любов’ю, турботою і підтримкою. Футбольну справу – розвивав з великим натхненням.
Останній час мешкав з дружиною та двома діточками у м.Стрию. Мало не щовихідних навідувався в Путятинці, допомагав батькам.
18 травня 2022 року – став на захист України. Навіть на службі, в тих гарячих точках, де доводилось виконувати бойові завдання, не полишав бути Людиною. Запам’ятався належним командиром, який ніс відповідальність за кожного побратима.
На жаль, вольовому і наполегливому Захиснику не вдалося подолати страшні наслідки ворожого обстрілу. Він два тижні вперто боровся за своє життя. Так, як це робив на футбольному полі, у бою з окупантом.
Без найріднішої людини залишились батьки, дружина Уляна, син Данило та дочка Діана, брат Андрій з сім’єю.
Залишити коментар