Іноді для гарного настрою потрібно зовсім небагато — трохи тіста, дрібка цукрової пудри й люди, поруч з якими тепло.
Саме такою була атмосфера у КЗ “Центр надання соціальних послуг Бурштинської міської ради “Довір’я”, де для дітей полеглих та зниклих безвісти Захисників України, а також ветеранів відбувся особливий майстер-клас із випікання мармурового печива, пише “Західний кур’єр”.
Організували його фахівчині із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Катерина Бойчук, Ольга Бакай та Ольга Грицюк, яка нещодавно приєдналася до команди. Відтепер підтримки, уваги й турботи для наших ветеранів та їхніх родин стане ще більше.
Зустріч розпочалася із знайомства. Воно було веселим, невимушеним і зовсім не схожим на звичайне. Лише кілька хвилин — і дитячі усмішки, щирі розмови та гарний настрій наповнили залу.
А потім усі перевтілилися у справжніх кулінарів. Одягнули фартушки, кухарські шапочки й дружно взялися до справи. Із заздалегідь підготовленого тіста народжувалося майбутнє печиво. М’яке, еластичне, приємне на дотик, воно ніби саме запрошувало творити, а легка хмаринка цукрової пудри додавала процесу ще більше затишку й чарівності.
До теплої зустрічі долучилися керівниця сектору ветеранської політики Наталія Борис, офіцерка відділу цивільно-військового співробітництва Галицького РТЦК та СП Ірина Тернівська, а також ветерани, які із задоволенням провели цей день разом із дітьми.
Поки печиво рум’янилося в духовці, діти ділилися своїми емоціями, спілкувалися, сміялися та просто насолоджувалися часом, проведеним разом. Адже саме такі моменти — найцінніші. Вони залишають теплі спогади, дарують відчуття підтримки й нагадують, що навіть у непрості часи є місце для радості, щирих розмов і дитячого сміху.
А коли ароматна випічка була готова, її вистачило не лише для учасників майстер-класу. Свіжоспеченим печивом діти поділилися й із нашими Захисниками, які нині проходять відновлення у реабілітаційному відділенні Бурштинської центральної міської лікарні. Цей щирий жест став символом вдячності, турботи й підтримки, адже добро завжди повертається добром.
Такі зустрічі — це значно більше, ніж майстер-клас. Це про людей, які вміють підтримати, про дітей, які, попри пережите, щиро усміхаються, про ветеранів, які охоче діляться своїм теплом, і про маленькі добрі справи, що роблять нашу громаду сильнішою та згуртованішою.
Бо іноді найважливіше — це просто бути поруч.
Залишити коментар