20 червня на фасаді Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла відкрили ще дві меморіальні дошки полеглим героям-галичанам Ігорю Олійнику та Івану Юськевичу.
Пише Західний кур’єр з посиланням на пресслужбу Галицької ТГ.
На відкриття та освячення пам’ятних знаків прийшли родини Героїв, керівники громади, священнослужителі, друзі, товариші, побратими, громадськість, учні та вчителі ліцею.
«Встановлюємо ці пам’ятні дошки, щоб кожен знав і пам’ятав ціну української держави. Щоб не забували, якою надзвичайною жертвою ми виборюємо нашу незалежність і право називатись українцями.
Двоє мужніх захисників навчалися у цьому закладі у різні роки. Та їх єднала любов до України і саможертовне служіння своєму народу. До останньої своєї хвилини воїни захищали Батьківщину, за наше мирне майбутнє вони й віддали своє життя.
Подвиг наших хлопців-галичан – це добрий приклад для ліцеїстів, які зростатимуть і мужнітимуть на їх героїчному прикладі», – йдеться у повідомленні.
ІГОР ОЛІЙНИК народився 27 січня 1983 року в місті Рогатині.
У 2000 році закінчив Галицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Був випускником Прикарпатського та Тернопільського фінансового університетів. У 2002-2003 рр. юнак проходив строкову службу, де зарекомендував себе старанним, вмілим, авторитетним військовослужбовцем.
У цивільному житті Ігоря знали як успішного підприємця, справжнього і щирого друга, життєлюба, турботливого тата, надійного брата, люблячого чоловіка та сина.
Коли в Україну прийшла війна, він, не вагаючись, 27 лютого 2022 р. добровольцем став до лав ЗСУ. Почав службу сержантом, а за пів року йому присвоїли звання лейтенанта. Командир розвідувальної роти був прикладом для своїх побратимів. Товаришів по зброї вважав другою сім’єю, наче знав їх усе своє життя. Розповідають, що на виконання бойового завдання Ігор ішов завжди першим, а поле бою покидав останнім, перевіряючи особовий склад.
Звільняти Херсон від окупантів його рота зайшла першою. Останній свій бій Герой прийняв на острові Білогрудий Скадовського району Херсонської області 7 грудня 2022 р. Кілька місяців вважався зниклим безвісти, а потім «на щиті» повернувся до рідного дому в село Клубівці Тисменицької громади.
ІВАН ЮСЬКЕВИЧ народився 6 лютого 1995 року в м. Галичі Івано- Франківської області.
У 2001 році пішов до 1 класу Галицької загальноосвітньої школи 1-11 ст. №1, яку закінчив у 2012 році. Його батько Василь із листопада 2014 року перебував у зоні АТО. Він і прищепив хлопцеві працелюбство, наполегливість досягненні мети, а мати- щедрість душі, доброту. Юнак розумів: хочеш чогось досягти у житті працюй. Разом із старшим братом і батьком їздив на заробітки до Києва.
Чесний, безкомпромісний, Іван не зміг залишитися вдома, коли почалася Революція Гідності, а одразу поїхав до Столиці. У криваві лютневі дні був одним із активістів на барикадах Майдану.
«Живи, немов останній раз вдихаєш повітря», любив повторювати юнак. Коли склалася важка ситуація в країні, часу на роздуми не було. Іван у серпні 2014 року пройшов двотижневу підготовку та поїхав на Схід у складі добровольчого батальйону «Азов».
У перший день повномасштабного вторгнення росії на територію України, 24 лютого 2022 року, його призвали до війська. Служив у 57 окремій мотопіхотній бригаді, був командиром піхотного відділення. Після поранення під Херсоном лікувався в одному зі шпиталів Івано-Франківщини. Іван помер у ніч на 7 січня. Йому було всього 28 років.
Залишити коментар