22-річний Валентин родом із Бурштина Івано-Франківської області, в цивільному житті – скрипаль. У грудні 2022 року пройшов курс підготовки від Армії дронів і тепер керує Мавіками у складі 102 окремої бригади Сил ТрО.
Знайомство з військовослужбовцем пропонують на сторінці бригади у соцмережі, передає “Західний кур’єр”.
«Ми іноді застосовуємо FPV дрони, але в основному працюємо Мавіками, – каже Валентин, боєць підрозділу аеророзвідки 75 батальйону. – Справа в тому, що ми, крім безпосереднього ураження противника, виконуємо багато інших завдань – це спостереження, розвідка, наведення та коригування артилерії, супровід груп – це все можливо тільки за допомогою таких дронів, як Мавік. У нас дуже різноманітна робота, цим вона мені і подобається, щодня щось різне».
Захисник зізнається, що прийшов до лав Збройних сил України, бо не міг стояти осторонь. Хоче, щоб швидше війна скінчилась, тому готовий зробити свій внесок у спільну справу перемоги, адже переконаний, що історія пишеться на наших очах.
“Коли прийшов у військкомат, мені сказали підписати контракт – я підписав у січні на 3 роки. На вишколі спочатку мені дали позивний Cкрипаль, але потім сказали, що то звучить якось банально, і придумали інший – Cмичок. Тут зі мною служить багато друзів, знайомих – ми всі з одного району, знайомі один із одним, або хоча б бачили або чули».
Боєць розповідає про особливості роботи.
«Якщо раніше можна було спокійно залітати безпілотниками до них (на ворожі позиції), проблем не було із зв’язком, то тепер ситуація змінилась – вони почали завозити засоби РЕБ, які глушать сигнали. Бувало, що 15 хвилин наосліп літаєш дроном, а коли з’являється зображення – ти біля своїх позицій крутишся. Іноді суміжні підрозділи вражають їх засоби РЕБ», – каже Смичок.
«Особисто я втратив лише один дрон за пів року польотів, – продовжує Валентин, – це було вночі, він просто завис і все, втрачено. Ми приблизно знаємо місце, де він лежить – десь за 200 м від ворожих позицій. Найвдаліше моє бойове чергування – коли ми засікли ворожу гармату. Ми в неї влучили, ввечері вони приїхали, щоб відтягнути її – ми влучили ще й у них. А це – подарунок для них, – боєць показує гранату, яку вони скидають Мавіками на ворога. – Ми скидаємо зранку – щоб вони вставали з сонечком, а не спали».
Розмірковує наш захисник і про те, якою має бути армія: “Перш за все, високотехнологічна, з сучасними зразками озброєння. Тоді і людей не треба багато. Не варто, на мою думку, насильно брати людей, потрібно зробити так, щоб служба була престижною – тоді відбою не буде від бажаючих служити».
Залишити коментар