Бізнес в Івано-Франківську таки має обличчя жінки. Це доказали місцеві підприємиці під час Першого жіночого бізнес-форуму. Вони вправні керівниці, засновниці брендів, відважні, стійкі, витривалі і чуйні. У воєнний час жінки у бізнесі встигають не тільки подбати про добробут своєї фірми і домашнє вогнище, але й всіляко допомагають захисникам на фронті. У повсякденній роботі вмотивованих, цілеспрямованих і водночас ніжних бізнес-леді не треба ні в чому переконувати, вони знають, що у бізнесі немає випадкових людей. Саме про жіноче підприємництво в Івано-Франківську говоримо зі засновницею та СЕО консалтингової компанії FinIMPACT, членкинею правління Бізнес-асоціації Івано-Франківська та ініціаторкою Першого жіночого бізнес-форуму Івано-Франківська Галиною Гривнак.

– Пані Галино, жінок у бізнесі в Івано-Франківську, як виявляється, не так і мало. Форум зібрав лише невелику частинку підприємиць. Проте можемо впевнено говорити, що досить велика частина франківського бізнесу перебуває саме у руках жінок.

– Як фінансист скажу вам, що точної кількості жінок-підприємиць назвати ніхто не зможе. Один бізнес може мати десять ФОПів, а тому податкова чи статистика порахує їх як окремі жіночі бізнеси.

Усталено вважати, що жіночий бізнес – це як правило салони краси чи такі собі заклади для забавки. Мовляв, чоловік дає жінці право працювати, при цьому кажуть: «Іди щось роби, тільки не мороч мені голову. Займися чимось». Як правило, вважається, що бізнес, котрим керують жінки є чимось доволі несерйозним. Але насправді це не так і це доказано франківськими бізнес-леді.

Я є співзасновницею і членкинею правління Бізнес-асоціації Івано-Франківська, учасницею кількох громадських організацій. Мені дуже часто доводилося чути скептичне запитання на кшталт: а який в Івано-Франківську є бізнес? Саме тому я вирішила, що треба якимось чином підкреслити саме існування такого бізнесу в Івано-Франківську.

Влітку мені потрапила до рук книжка «Скриня Пандори» Бернара Вербера. Там йдеться про римського імператора Цезаря. До нього чи навіть після нього було чимало правителів, але чим був визначний саме Цезар? Тим, що він мав літописців. Тобто він реально вклав ресурси у маркетинг. І от я собі подумала, що принагідно треба буде розповісти про тих жінок, котрі в Івано-Франківську займаються бізнесом. І про франківський бізнес треба розказати. Тому те, що кажуть, що його немає, це не тому, що його немає, а тому, що ми не віддаємо  належне маркетингу і піару в позитивному значенні цього слова, щоби розказувати про себе.

Львів’яни завжди славилися шляхетністю,а з іншого боку вони завжди вміли себе похвалити. З Києвом усе зрозуміло, бо це столиця. Одеса має свій гонор і свій гумор, тобто має свої піар-інструменти. А в нас так склалося, що ми кожного ранку встаємо, ходимо на роботу, будуємо, творимо. Так ніби все як належиться, нічого важливого, нічого надзвичайного? Скільки років поспіль Івано-Франківськ входить у рейтинг найкомфортніших для життя міст. Всі кажуть, що ми є оплотом. Війна почалася, до нас можна приїхати, бо тут безпечно. Навіть безпечніше, ніж у Львові. Так, частково у нас недостатньо розвинена інфраструктура, не вистачає шкіл чи садочків. Може, навіть наші салони краси не відповідають львівському чи одеському стандарту. Але так чи інакше ми – особливі. Ми є тим рейтинговим містом. А чий це здобуток? Та наш – франківчан!

– Доволі часто можна почути, що жінка у бізнесі не може бути успішною вдома. Чи доводиться підприємицям відмовлятися від чогось заради утримання власної справи і наскільки вони є добрими господинями у своєму домі?

– Є таке прекрасне слово берегиня, котра має оберігати домашнє вогнище, слідкувати, щоби всі дотримувалися традицій. Але я у цьому всьому не побачила жінки. Це утопія, в житті так не буває. Коли жінка присвятила себе комусь, живе винятково для своїх домашніх, то ця людина загубила себе у житті. Але, на моє переконання, берегиня не може такою бути. Якщо говорити про мою сім’ю, то можу сказати, що я хороша мама. Але в нас, напевно, зберігачем традицій і оплотом є більше чоловік. Він більше вшановує сімейні свята. І це добре, бо ми розуміємо, що батько це цінує, і об’єднуємося навколо нього. Мені це комфортно і від цього я не почуваюся якось гірше. Я реалізована жінка, мене поважають. У мене прекрасно реалізовані стосунки в сім’ї, успішні діти, велика компанія. Я себе реалізувала як жінка-бізнесменка, поруч друзі – і серед жінок, і серед чоловіків. Я шаную українські традиції, до певної міри є націоналісткою. То чим такі жінки не берегиня?

– Якщо порівнювати у веденні бізнесу керівників чоловіків і жінок, то тут слід говорити про рівноправність чи все-таки більше про самодостатність?

– Я не хочу категорично говорити про матріархат чи патріархат у суспільстві, але якщо говорити про гендерну рівність, то я не хочу бути рівноправною з чоловіком. Загалом не ставлю так питання. Я більше про те, що як чоловік, так і жінка мають право реалізувати себе. І це стосується будь-якої сфери. Якщо жінка у бізнесі, то це не означає, що вона у цій справі завідомо менш успішна. Жіночий бізнес може бути не такий масштабний. Я навіть допускаю, що він може бути менш прибутковим за рахунок того, що жінка має ще додаткові природні і соціальні функції. Так чи інакше, нам потрібно народжувати дітей, коли вони менші, то потрібно більше часу їм приділяти. А за рахунок цього ми реально втрачаємо час. Чоловік може на 90 відсотків віддавати себе справі. В нього є підтримка, і навіть якщо він возить дітей до школи чи на гуртки, то він все одно весь у бізнесі.

Жінки ніжніші, м’якші. У фінансовому бізнесі я вже працюю двадцять років. Десятки бізнесів зі мною народжувалися, зростали і закривалися. Жіночий бізнес м’якший ще й тому, що жінки, незважаючи на те, що вони більш емоційні, на переговорах вони так не напирають, як чоловіки. Жінки більш поступливі, легше йдуть на компроміси. Чоловік докладе більше зусиль і кмітливості для того, щоби добитися свого і переконати опонента.

– Перший жіночий форум зібрав 65 жінок у бізнесі Івано-Франківська. Але прекрасно розуміємо, що це лише невелика частина підприємиць, котрі формують економіку нашого міста і творять його бізнесову історію.

– 90 відсотків жінок, які були на форумі, я знаю особисто. Частина із них є моїми клієнтками. Але це не випадкові люди. Це обов’язково мала бути власниця або співвласниця бізнесу. Учасниці форуму відзначають, що це було саме те, що їм потрібно. Вдалося підібрати той склад підприємиць, котрі насправді розуміють, що означає жити бізнесом, від ранку до вечора розвивати його. Важливо розуміти, що ти маєш піти і заробити гроші, а не просто провести час, розуміти, що ти маєш вижити в цьому світі, платити зарплату своїм командам, забезпечувати себе і своє майбутнє.

Я не вірю в ніщо безкоштовне у світі. Жінки, які у бізнесі, реально зрозуміли, чи готові вони потратити половину свого вихідного дня і провести на форумі. Це жінки, зайняті виробництвом, ті, котрі мають дистрибуційні компанії, пекарні, кондитерські. Зрештою, це нотаріуси, які вже тридцять років слідкують за ураганними змінами в законодавстві і готові за це відповідати, надаючи свої послуги. Я схиляю голову перед усіма своїми клієнтами і не клієнтами, які в часі війни інвестують тут, в Україні. Але нам було важливо не стільки просто поговорити, як показати, проявити жінок у бізнесі. Звідси й назва форуму «Бізнес з обличчям жінки: проявлення».

Наш форум не про виборювання якихось прав і не заява про те, що нас хтось утискає в якихось інтересах. Ніхто ніколи не чув моєї категоричності в плані фемінізму. Ця подія, напевно, більше про визнання, підкреслення важливості і внеску жіночих рук у розвиток, у цьому випадку мова йде про розвиток нашого міста.

– Відважні, стійкі, витривалі і чуйні. Це все не просто слова, а це характеристика бізнес-леді, котрі творять історію свого міста і тримають його економіку.

– Ці чотири слова стали визначальними під час форуму. Забігаючи наперед, скажу, що наступного разу будуть інші теми, які ми будемо висвітлювати, але спойлити їх не буду. Поговорімо найперше про стійких. Це місто є таким, як воноє завдяки тому, що хтось колись створив певні речі, задав тон. Є покоління людей, котре показало нам, як робити певні речі у сфері бізнесу. Я знаю таких жінок. Ще 20 чи навіть 30 років тому, будучи дитиною, я знала цих людей. Але якщо взяти молодих бізнесменок, яким зараз умовно 30 років, то вони тих жінок уже не знають, бо це абсолютно не інстаграмні люди. Це реалізовані особистості, вони вже настільки вірять у себе і задоволені життям, що їм не потрібен додатковий маркетинг. Насправді з усіх панелей під час форуму саме ці жінки були єдиними, яких не цікавило, як ми будемо їх висвітлювати. Ми попросили їх поділитися досвідом, який є насправді дуже цінним у бізнесових справах. І вони поділилися. У них тоді не було психологів, інтернету, фейсбука, вони просто йшли у невідоме. І тільки те, що вони вірили в себе і розуміли, що впораються із поставленим завданням, дозволило їм добитися результату. Зараз психологи, коучі, тренери різними допоміжними шляхами підказують, що треба не боятися невідомого, покладатися на себе і йти вперед. А крок за кроком робота себе покаже.

– Чи вдалося вам у такому віковому розриві знайти ту нитку, котра поєднує різні покоління жінок у бізнесі?

– Власне у цьому і є позитив форуму, що нам вдалося поєднати покоління. Молодші дівчата не знали старших і навпаки, але їм було дуже комфортно. Це не було повчання чи погляд зверху від старших, які покажуть, як правильно робити кроки у бізнесі. В нас усі жінки були рівні. Всіх нас об’єднало одне – бажання вести і розвивати свій бізнес.

– А чи охоче вони діляться своїм досвідом, якого набули під час становлення свого бізнесу, чи, можливо, тут спрацьовує момент конкуренції?

– Є запит, щоб збиратися знову і знову в такому і більшому складі. Можливо, я це зроблю, але ще подумаю, в якій формі найкраще. Це не може стати такими собі бізнес-посиденьками. Зараз є дуже багато різних жіночих клубів, де можна просто поспілкуватися. Жінок, котрі б могли взяти участь у такому форумі, багато. З відгуків я розумію, що всі хочуть, щоби власне ми відшуковували саме таких стійких жінок у бізнесі, котрі вже не один рік працюють в Івано-Франківську.

Є ще така річ, що я хочу розпочати будувати позитивну історію власне про таких жінок-підприємиць. У нас чомусь звикли до позиції знедоленої жертви. У конкурентному середовищі люди постійно воюють між собою, по-доброму. Змагатися у бізнесі – це правильно. Кумівство – це неправильно, а змагання і здорова конкуренція виводять цивілізацію вперед. Візьміть будь-яку країну Європи чи Америку – там люди постійно конкурують, але при цьому вони не почувають себе ошуканими чи знедоленими. Якраз отут закладаються підвалини усього – бо коли ти не відстоюєш своїх кордонів, не вмієш цього робити, на тебе може хто-небудь напасти і йому за це нічого не буде. Треба чітко себе позиціонувати: оце я, це мій бізнес, це я зробила, це мій результат. Тоді ніхто не скаже, що це тобі хтось подарував і це зовсім не твоя заслуга.

У нас у місті є неймовірні люди, в яких можна багато чого повчитися. Наприклад, Ігор Роп’яник є для мене найкращим прикладом, як вчитися будувати історичну пам’ять. Він має сімейний архів, випускає сімейну газету. Ніхто за нас таких речей не зробить. Ми можемо це зробити самі або ж приїдуть консалтери зі Львова, Києва чи Канади і будуть розказувати, як це робити. І вони справді мають належний досвід. Та вони розкажуть і поїдуть. А на практиці це виглядає таким чином, як ми це змогли організувати. І саме з таким результатом ми залишимося. Якщо нам вдасться підтримати і продовжувати цю ідею з форумом, то надалі літопис Івано-Франківська буде вестися від початку історії української державності і майбутні покоління матимуть на що опиратися.

– Ще одна панель була присвячена темі багатодітних матерів, котрі також мають свої успіхиу бізнесі. Як жінкам вдається так вміло поєднувати кар’єру і сімейні обов’язки?

– Всюди можна прочитати про демографічну кризу в Україні і світі. Я з цим питанням стикалася не раз, у мене були на цю тему серйозні розмови з батьками, вчителями, колегами. Мовляв, коли жінка вся у бізнесі, то не приділяє часу дітям. І це дуже довга історія, котра може переконати лише результатом – твоя дитина виростає, вона успішна, щаслива і ви є близькими людьми, котрі фактично стали друзями одне одному. Я займаюся своїми дітьми, займаюся спортом, умене два марафони за плечима. Мені вистачає часу і на біг, і на друзів, і на заняття мистецтвом. Може бути так, що ти і мама, і можеш реалізувати себе як фахівець.

На форумі я вирішила показати притомність і адекватність жінки, котра має четверо чи п’ятеро дітей і при цьому має прекрасно поставлений бізнес. Не так, що вона на годину в день вийшла на роботу – а тому, що це справа її життя. При цьому це дуже розвинена, цікава, приваблива особистість.  Не треба давати нам матеріальну допомогу для того, щоб ми народжували. Ніхто не відмовиться, коли держава дасть кошти, але не кажіть, що це визначальний фактор для того, щоб ми народжували. Дайте нам визнання, в нас будуть няні, помічниці. Зробіть так, щоби суспільство не вважало нас мегерами чи зозулями, які залишили своїх дітей.

Також ми говорили про відважних жінок, котрі якогось дня зрозуміли, що вони займаються не тим, чим хотіли б. Власне ми дискутували про старт 2.0 для тих, хто вирішив щось змінити у своєму житті. Яскравим прикладом є Наталя Гергелюк – засновниця бренду українського одягу Gaptuvalnya, який носить і перша леді країни. Ірина Плющ ІТ-підприємиця, але вона відкрила успішний дитячий садок «Пташеня». Чи, скажімо, Наталя Дячишин була фінансовим директором, але вирішила зайнятися яблучними чипсами. Цілком можливо, що це майбутня кока-кола. Або, для прикладу, Уляна Руда. Навколо хто вже тільки не випікає хліба. Але вона заявила, що буде пекти натуральний хліб. І вона це зробила. Іто не просто пекарня, а великий системний бізнес, коли твій хліб присутній у багатьох магазинах міста. Власне про такі речі жінкам треба розказувати, не боятися конкуренції і вірити в людей. При правильній постановці питання усім вистачить місця. Навіть якщо вже говорити про хліб, то цей ринок можна розширити. Італійці їдять макарони, а ми можемо їсти правильний хліб.

– Де жінці знайти час, щоби можна було прикрити домашній тилі сповна віддатися улюбленій роботі?

– Я можу поділитися у цьому питанні тільки власним досвідом. Вважаю, що жінка повинна поділитися своїм прибутком із іншою жінкою. В мене є помічниця, котра в нас уже понад 10 років. Коли мене хтось запитує, чи то доцільно платити няні, то я до цього ставлюся по-іншому: я цій жінці даю роботу і вона може реалізувати себе в тому, що вона любить, – гратися з дітьми, бути педагогом тощо. І треба вміти бути партнеркою, бо не може бути так, що ти дивишся на свою помічницю, як на підпорядкованого. Поділитися увагою дітей – не означає втратити зв’язок із дитиною. Я знаю, що в мене діти нагодовані, і від цього я – не гірша мама. Донька йде зі школи і телефонує до мене, щоб розказати про свої справи. Вона не ляже спати, поки ми не поспілкуємося. Син за тисячу кілометрів, але контакт стійкий. Коли в дітей є хороший приклад мами, котра вміє будувати партнерства і розвивати себе, – це і є найкращий момент виховання.

– Чи важливо, хто в сім’ї більше заробляє?

– Ні. Важливо, як люди до цього ставляться. Мені важко сказати, бо в різні часи в нас із чоловіком було по-різному. Були часи, коли я заробляла більше, а було навпаки. Було нелегко, особливо це нелегко для чоловіка. Тому що це якась інша, дуже глибока суспільна травма. Ми є практичним прикладом того, що в одній сім’ї і чоловік, і жінка можуть бути успішними бізнесменами. До речі, серед учасниць форуму багато таких прикладів. І я схиляю голову перед тими чоловіками, які дозволяють своїм жінкам бути сильними і вони при цьому не почувають себе слабкими. У цьому сила чоловіка.

– Наскільки важливо жінці побороти всі свої страхи і побоювання та зайняти свою нішу в бізнесі?

– Побороти нічого не можна. Можна навчитися жити зі своїми страхами. Людина народилася така, як є. Найбільше людині подобається перемагати себе. Просто треба прийняти те, що є, і крок за кроком рухатися вперед. У бізнесмена в житті може бути лише одна релігія – працювати. Коли ти щось робиш, то в тебе точно виходить. Одним маркетингом ти не можеш нічого зробити, так само і однією картинкою в інстаграмі. А комбінація праці і маркетингу дає результат. Зараз є багато різного про розвиток персонального бренду. Але людина, котра дуже багато працює і має побудований бізнес, не має часу розвивати персональний бренд. В інакшому випадку це виглядає як надутий піар, за яким нічого не стоїть. У бізнесі жінці чи то чоловікові треба опиратися на свої сильні сторони. Хтось пече хліб і розуміє, що ринок насичений, але людина вірить у свій продукт і разом із командою працює на успіх. Я люблю фінанси і розумію, як із ними працювати. Вже з десяток років я працюю над стратегіями і розвитком бізнесів клієнтів, є ментором персонального фінансового зростання і це дало мені трохи впевненості зважитися піти далі і створити концепт і стратегію форуму – проявлення. А потім зробити ще один крок – запросити до співпраці інших жінок. Бо можна і самому все зробити, звісно. Але є інші практики – партнерства. Це історія, котру ми хочемо будувати.

Розмовляв Володимир БОДАК