Оспіване «визволення» Коломиї радянською пропагандою в тодішніх ЗМІ старанно перекручувало факти та замовчувало історичну правду, яку ми маємо знати та розповсюджувати.
28 березня 1944 р.- це по суті дата зміни німецької окупації на радянську, тобто два окупанти змагалися між собою за право володіти Коломиєю і Україною загалом, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Музею історії міста Коломиї. Отже, змінилися тільки загарбники, а сутність та ж сама – володіння чужою землею, чужими дарами та людьми, як рабами.
“Коли німці 1941 році заявили, що звільняють Україну від большевизму, зараз ми знаємо, який гніт Україні готував німецький нацизм – це й масове вивезення на примусові роботи до Німеччини, розстріли єврейського населення в той самий час відбувалися масові втечі за кордон та внутрішні міграції, щоб захиститися від неминучої загибелі. Також німці переслідували вояків УПА та тих, хто підтримував повстанців і всіх хто бачив Україну сильною і незалежною державою, тим самим даючи зрозуміти, що вільними ми не будемо, – йдеться у публікації наукового співробітника музею Андрія Москалюка.
Проте радянський режим, який «звільнив» нас у 1944 від німців не відрізнявся нічим, та й звільненням це назвати важко. Коли німецько-угорська армія відчула нерівність вони почали відступ з Коломийщини. Відступаючи, угорські війська завдавали великі лиха селам Коломийщини: грабували хати і майно, повністю знищили села Рунґури і Юзефівка, спалили більшість будівель у селах Товмачику і Черемхові.
Коли радянська армія наступала, німецько-угорські війська вже покинули Коломию і зайняли оборону на лінії Коршів, Черемхів, Лісна Слобідка, Раківчик, Печеніжин. Перша угорська армія на Карпатському хребті в селах Молодятині, Рунґурах, Слободі, Малому і Великому Ключеві зайняли вигідні позиції. Коли німці відступили з Коломиї, то протягом 3 днів у місті не було жодного війська, а 27 березня 1944 року з коломийського вокзалу відправлялися останні німецькі ешелони.
Тоді, як радянські війська ввійшли в Коломию опору не було жодного, бо противник уже покинув Коломию, проте 29 березня радянська пропаганда повідомила про взяття Коломиї – важливого опорного пункту оборони німців у передгірʼї Карпат, перебільшуючи цю подію.
На завойованих теренах встановлювалася радянська адміністрація, почалася друга московська окупація на Коломийщини.
Злочини часів московської окупації – це трагічна сторінка кожного українця. З приходом других совітів інтелігенція Західної України та Галичини загалом памʼятала масові вивезення до Сибіру за любов до України і вираження власної думки, поглядів, віри і всього, що нагадує українське – привело до їхньої втечі за кордон, щоб врятувати власне життя і сімʼю та уникнути арештів, допитів та слідства…
Як свого часу вояки УГА, УСС, ДУН, УПА боронили нас від окупантів, так наші воїни ЗСУ боронять нас і зараз.
Отже, потрібно памʼятати, вчити і розуміти свою історію, щоб не допускати лихої долі надалі”.
ⓒ Андрій Москалюк, науковий співробітник музею
Залишити коментар