Вірші 18-річної дівчини з Брошнів-Осади можуть увійти у патріотичну збірку поезій студентів ПНУ ім. Василя Стефаника.
У чому полягає феномен творчої людини? – таке питання ставиш собі, коли спілкуєшся з особливо обдарованими творчими людьми, серед яких можна назвати юну жительку Брошнів-Осади 18-річну Марину Хімій.
Ця дівчина змалечку вирізнялася серед своїх ровесників. Вже у віці 10 років почала писати вірші, букви і слова філігранно виводила у зошит, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Брошнів-Осадської ТГ. А які теми для роздумів осягала! Вона пробувала пізнавати світ через моделювання щасливої сім’ї, любові до України, і тому колись давно, спілкуючись зі своїм дідусем Миколою, так і сказала: «Мені подобається багато країн, але я – українка, простіть…»
Її життя складалося так, що через проблеми зі здоров’ям Маринка 4 роки, а це був підлітковий вік, була на індивідуальному навчанні.
«Практично я була відірвана від живого спілкування з ровесниками, і це, напевно, вплинуло на мене, мій світогляд був дещо іншим: ще досі намагаюся зрозуміти багато речей. Щоби заповнити час, натомість я тоді багато читала, вивчала різні види декоративно-прикладного мистецтва, у чому особливо допомагала мама, значну нішу заповнювала поетичними спробами», – пояснила М. Хімій.
А все це, як бачимо нині, дало досить добрі результати: висока успішність у навчанні, високий інтелектуальний розвиток, написання віршів та поем.
«Я пишу те, що бачу. – розповідає Маринка. – Це не умисно написані рядки, а це – моє серце, моя душа, моя уява. Буває, коли приходить натхнення, у місяць можу написати до 10 віршів. От бачу цікаву пейзажну картину – описую її. Трапляється неординарна подія в житті – пишу про неї через призму власних поглядів на ситуацію і своїх думок. Мої поезії – це фрагменти з життєвих подій».
Свої вірші дівчина поділяє на такі основні види: рефлексивні, вірші-роздуми, пейзажні та ліричні.
«Ті дитячі, які були написані у зошиті, на жаль, я втратила у 2022 р., коли почалася війна. А інші, які писала на комп’ютері, збережені – їх понад 250!», – пояснила Маринка.
Можна ствердити, що поезії Марини Хімій вдалі – її вірші відібрані для друку у збірку, яку невдовзі видасть профком Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Слід вказати, що М. Хімій якраз у цьому році закінчила І і вже перейшла на ІІ курс цього вузу, навчаючись на факультеті психології та філософії. До речі, Марина впевнена, що вибір майбутньої професії зробила вдало – він дуже акомпонується з її творчим характером і неординарними поглядами на життя.
«Пригадую, якось в колі сім’ї ми вирішували питання, куди мені піти вчитися далі. Вибір стояв між медициною і психологією. Батьки наполягали: не думай, мовляв, про бюджет, йди за покликом свого серця… Ніч не спала, думки переповнювали душу, і врешті прийшла до висновку, що це – психологія. Переступивши двері деканату факультету психології та філософії, я так і сказала: «Я прийшла вступати до Вас…»
Тепер Марина староста групи, і, як розуміємо, її творчість в університеті також відома. А ще – відеоролик у мережі YouTube, де у приміщенні вузу Марина демонструє вироби, які продавала на благодійній ярмарці від свого факультету.
Літні канікули студентка не марнує. Вже почала практикувати послуги з психології, пізнаючи думки й проблеми людей різних за статями.
«Бо, як каже мій тато, це час помилятись та вчитись на своїх помилках щоб отримати досвід», – пояснила дівчина.
А між тим Марина ще займається в’язанням, виготовляє підвіски з допомогою гербарію та епоксидної смоли. І якщо дівчина подарує Вам власноруч виготовлений конверт з елементами гербарію, то знайте, що це її особлива прихильність – це витрачений додатковий час цієї обдарованої творчої людини.
– Маринко, у нашому рідному селищі, зрештою, і в нашій Брошнів- Осадській громаді в цілому ніколи не було спілки літераторів – людей, які, зібравшись на творчі вечори, могли б обговорювати і рецензувати твори одні одних, а таких особистостей – чимало. Спілка літераторів – це мотивація, це перші кроки до успіхів, до членства у Національній спілці письменників України, – сказала.
М. Хімій задумалась і було видно, що думка зачепила її.
То в чому ж феномен творчої особистості? Можливо, у здатності генерувати те, що не було відомо, в об’єднанні різних площин буття – тілесного і духовного, у нормах і цінностях суспільного життя… Та, як мовиться, достеменно відомо і наукою доведено те, що талант – від Бога, і він передається з покоління в покоління на генетичному рівні.
У Маринки – це точно. Адже батько – Геннадій – за першою освітою художник, а мама Інна – здібна у декоративно-прикладному мистецтві. Очевидно, їх донечка розвивалася у правильному руслі – зростала Маринка, і росте в паралелі і її творчість.
Залишити коментар