Старшому сержанту розвідувального відділення 92-ої штурмової бригади, документалісту визвольної боротьби з 2014 року Ганущаку Руслану Васильовичу, який героїчно загинув 11 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Суджі на Курщині просять присвоїти звання «Герой України» (посмертно).
Пише Західний кур’єр з посиланням на петицію №22/242018-еп на сайті Президента України
Ініціаторкою петиції є сестра Руслана Ганущака – Форостян Ірина Василівна.
Руслан Ганущак, як оператор SPILNO.tv та DW “Deutsche Welle”, документував драматичні події на Майдані, пізніше на Сході України, а як військовий кореспондент з позивним Остап добровольцем долучається до лав батальйону «Азов». Він не лише брав участь у бойових діях, але й став одним із перших документалістів війни, фіксуючи злочини російських військових у таких містах, як Широкине, Гранітне, Бердянське, Лебединське та Мар’їнка. Саме Остап підняв прапор на вишці над звільненим селищем Широкине у 2015 році, врятував зі зруйнованої домівки на Харківщині в 2022-му український прапор та життя товаришів. Про його сміливість свідчить чимало відомих українських документалістів і воєнних кореспондентів (Андрій Цаплієнко, Юрій Бутусов, В’ячеслав Бігун, Юлія Гонтарук, Наталія Коцкович та ін). Руслан був гідом військового кореспондента «Los Angeles Times» Сергія Лойка на передовій, завдяки чому його фотографії потрапляли на перші шпальти зарубіжної преси.
“Зняті Русланом фільми дають можливість відтворити історію добровольчого руху, показати світу правду про страшну реальність війни та героїзм українських добровольців”, – йдеться у петиції.
З початку повномаштабного вторгнення у 2022 році Руслан продовжив свою місію, працюючи як оператор ТСН каналу «1+1» разом з воєнним кореспондентом Андрієм Цаплієнком та висвітлює бойові дії. Під час однієї зі зйомок під час обстрілу, за свідченням А. Цаплієнка, Руслан Ганущак врятував життя цілій групі журналістів. Це задокументовано у відомій програмі «60 хвилин».
«Документаліст Руслан Ганущак, людина-легенда, був зразкової скромності, жив заради інших. Тому не шукав визнання (хоч й удостоєний міжнародних кінематографічних та військових відзнак командування бригади, медалей «ІВАН СІРКО», «БРАТ за БРАТА»). Його чин як кінематографіста та воїна, батька, брата, побратима, його творча спадщина – це приклад патріотизму та мужності, людяності та альтруїзму, що надихає інших, майбутні покоління», – зазначає авторка петиції.
Підтримати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/242018?fbclid=IwY2xjawIkLVJleHRuA2FlbQIxMAABHc-Vnz38npL_T3CegXlxChHrzyl7sVRLqkj2sU0cwuj7SynFHMnKiifXqA_aem_jn9GZ4LM12VB6v5Spg7ErA
Залишити коментар