Інтерв’ю з начальником управління патрульної поліції в Івано-Франківській області
За кілька місяців, у січні наступного року, патрульна поліція Прикарпаття відзначатиме десятиріччя з моменту створення підрозділу. За цей час робота полісменів суттєво змінилася, як і ставлення до них. Селфі з копами давно відійшли в минуле. Сьогодні в об’єктиви камер вони частіше потрапляють на тлі критики і негативу, зокрема через участь у мобілізаційних заходах разом з ТЦК. Одні вимагають присутності всіх копів на фронті, інші — звинувачують в заторах і щоденних негараздах на дорогах.
Як в умовах підвищеної уваги з боку суспільства змінилася робота патрульних на Франківщині? Яких викликів службі додав воєнний час та як це вплинуло на рівень довіри населення? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю «Західному кур’єру» відповів начальник управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Олег Костенко.
– Олеже Олександровичу, як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу патрульної поліції на Прикарпатті?
– Працювати стало складніше через зменшення кількості працівників. До повномасштабного вторгнення ми мали «некомплект» приблизно у 2%. Після початку війни — майже 20%.
Крім нестачі кадрів, якихось кардинальних змін в нашій роботі не відбулося. Насиченими були перші місяці після початку повномасштабної війни. Перші дні ми взагалі, в прямому сенсі, жили в управлінні. Але поступово ситуація вирівнялася, графік внормувався. Зараз працюємо у стабільному режимі.
– Чи багато патрульних звільнилося після початку війни?
– Якраз ці двадцять відсотків. Частина, в основному дівчата, виїхали за кордон. Частина перевелися в інші структури — Нацполіцію, СБУ, зокрема в їхні бойові підрозділи. Практично весь мій ТОР (рота тактико-оперативного реагування при управлінні патрульної поліції, – ред.) перейшов у «Альфу» (оперативно-бойовий підрозділ спеціального призначення Служби безпеки України, – ред.). Так, робота небезпечна, в зоні бойових дій, але зарплата суттєво відрізняється.
– А яка зараз заробітна плата у патрульного?
– Мінімум 18 600 грн.
– Які заходи проводите щодо доукомплектування штату?
– Постійно проводимо конкурси на набір працівників. Брати в них участь можуть хлопці та дівчата віком від 18 років. Тобто, після закінчення школи, молоді люди можуть пройти піврічне навчання в нашій академії і стати на службу.
Це дуже великий досвід і гарний старт для тих, хто бачить своє майбутнє в правоохоронній сфері. Під час служби юнаки і юнки спілкуються з оперативниками, з працівниками карного розшуку, слідчими і так далі. Працюючи у нас, можна паралельно навчатись у академії внутрішніх справ, отримувати вищу освіту теж по цьому напрямку.
– Багато в управлінні 18-річних патрульних?
– Не готовий сказати скільки, але 19-річні точно є.
– На вашу думку, чи може людина в такому юному віці якісно виконувати обов’язки патрульного? Чи це вимушені заходи, щоб заповнити штат?
– Ніхто не потрапляє в патрульну поліцію випадково, навіть в умовах нестачі працівників. Кожен кандидат мусить здати тести, фізичну підготовку, пройти співбесіду і так далі. Багато хто навіть не проходить всі етапи з першого разу. Тому відбір існує, і досить суворий.
Інший момент — ніхто, навіть 30-річні, які приходять до нас відразу після навчання, без досвіду, не заступають самостійно у патруль. Два місяці вони їздять третіми у екіпажі, навчаючись у наставника — досвідченого патрульного, який згодом отримує надбавку за навчання новачка. І отримує її тільки тоді, коли новобранець навчений якісно і може це підтвердити.
Людина заступає на службу лише, якщо вона повністю готова. Я особисто контролюю цей процес, допуск до роботи відбувається за моїм підписом.
Я за молодь у патрульній поліції. Так, вони не досвідчені, але разом з тим, не зіпсовані. І, якщо їх навчити, направити, з них вийдуть хороші полісмени, гарні офіцери.
– Скільки патрулів зараз заступає на чергування і чи достатньо цієї кількості?
– Кожної зміни на чергування заступає 12 патрулів. Але не всі вони працюють у місті. Два з них патрулюють на «Буковелі», ще два — на трасі від Франківська в напрямку Чернівців.
Відверто, хотілося б мати 12 патрулів суто для обласного центру. Багато наших працівників, понад 30, нещодавно стали офіцерами безпеки у ліцеях. Їх «забрали» саме з патрулів. Тому, сподіваємося, з вересня нам вдасться доукомплектувати ще хоча б один екіпаж.
– Частина суспільства переконана: замість забезпечення порядку на дорогах і вулицях, патрульна поліція нині більше зосереджена на допомозі з мобілізацією — патрулях із ТЦК та блокпостах. Через це, мовляв, зростає кількість ДТП, хаос із паркуванням і навіть корки. Це справедливі закиди?
– Я не хотів би заглиблюватися в структуру органів внутрішніх справ, але якраз патрульна поліція, напевно, найменше, з усіх силових підрозділів співпрацює з ТЦК. Як правило, це роблять інші структури. Але люди бачать поруч з людиною у камуфляжі на блокпості людину в синій або чорній формі. Більшість громадян не стикаються з поліцією регулярно, тому мають лише загальне уявлення про те, хто є хто. Багато хто вважає, що всі, хто в формі або з написом «поліція» — це патрульні. Насправді ж у структурі поліції України є кілька основних напрямків служби, кожен із яких має свої завдання. Тому існує ця ілюзія, що «патрульні ходять за руку з ТЦК».
Минулого року, коли мобілізація активніше проводилася саме на вулицях, ми працювали спільно з ТЦК більше. Зараз у нас практично немає спільних патрулів. Але ні тоді, ні зараз, це не впливає на іншу площину наших обов’язків.
Тим не менше, мобілізація, хоч і непопулярний захід, але необхідний. Ми, як орган держави, зобов’язані сприяти її проведенню. Якби всі люди були свідомими і виконували свій громадянський обов’язок, ніяких мобілізаційних заходів взагалі не було б.
Хтось каже, «ви помагаєте ловити людей». А я скажу, що ми виконуємо свою роботу – виявляємо порушників. Люди, які не порушують закон, мають при собі відповідні документи, ніколи не будуть нашими працівниками затримані. Більше того, патрульні не дозволять це зробити працівникам ТЦК. Але, якщо особа вчинила не за законом, розуміє це і намагається уникнути відповідальності — хто це, як не правопорушник?
Неприбуття за повісткою — це адміністративна відповідальність. Неприбуття за бойовою повісткою — уже кримінал. Особа, яка вчинила таку протиправну дію, з точки зору кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від злочинця, який посеред вулиці зірвав у когось ланцюжок і втік. Тому участь в мобілізаційних заходах ми беремо, і, очевидно, будемо брати надалі.
– Яка функція патрульної поліції під час мобілізаційних заходів? Як саме відбувається співпраця ваших працівників з ТЦК?
– На блокпостах лише патрульні мають право зупинити автомобіль. ТЦК не має цих повноважень. Ми маємо право перевірити військово-облікові документи, які кожен чоловік призовного віку зобов’язаний мати при собі під час воєнного стану. Якщо документів немає, це вже привід його затримати. Якщо виявляється, що громадянин перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку, його доставляють у ТЦК.
Але хочу наголосити, що і в мобілізаційній кампанії, і в своїй роботі в цілому, ми намагаємось бути максимально толерантними. Часто, коли людина розуміє безвихідність свого становища, вона здатна на відчайдушні, іноді неадекватні вчинки. Хтось застосовує силу, хтось тікає, хтось в машині закривається, різне буває. Ми реагуємо згідно з протоколом.
– Якщо людина закривається в автівці, ви її «витягуєте» якось?
– Ні. Чув, такі випадки були десь рік тому, але без участі моїх підлеглих, коли, як ви кажете, людей «витягували». Але потім ці відео, які гуляли інтернетом… Повірте, ніхто не хоче такої слави.
– Колеса не пробиваєте?
– Ні в якому разі.
– Були випадки, коли авто, з якого «витягали ухилянта» кілька днів стояло покинутим і заважало руху.
– Я про такі випадки не чув. Це звучить фантастично, щоб в обласному центрі авто стояло кілька днів посеред проїжджої частини. Ми маємо право евакуювати транспорт, який заважає руху, і це було би зроблено після першого повідомлення на «102».
– Чи дійсно патрульні фактично допомагають «виловлювати ухилянтів», повідомляючи ТЦК про будь-які виклики? Через це, кажуть, люди бояться навіть бути свідками ДТП чи правопорушення. Це реальна практика чи маніпуляція?
– Говорити, що це прямо практика — ні. Працівники ТЦК можуть прибувати на виклик разом з патрульними, якщо вони перебувають в спільному екіпажі. Такі патрулі, в яких, умовно, два працівники наших, два від ТЦК, створюються рідко. Їхнє завдання полягає саме в перевірці документів людей на вулицях. Але, екіпажів мало, а викликів багато. Тому, якщо в спільного з ТЦК патруля є необхідність виїхати на виклик, який поступив на «102», то звичайно, що працівники територіального центру комплектування поїдуть туди з патрульними. І, очевидно, що, наприклад, на місці ДТП чи домашнього насильства будуть працювати по своєму напрямку.
Але повторюю, це рідкісні випадки, а не система.
– Співпраця з ТЦК негативно впливає на рівень довіри до патрульної поліції?
– Складне питання, враховуючи те, що неповагу до моїх підлеглих час від часу виявляють навіть військові, яких зупиняють за порушення ПДР. Мовляв, «я воював, а ти ні, яке ти маєш право мене зупиняти?». Це сумно. Бо насправді, 24 людини з нашого управління зараз перебувають у відрядженні в зоні бойових дій. Я особисто також був на ротації на передовій, як і майже всі начальники обласних управлінь по Україні. Тому, це не співпраця з ТЦК негативно впливає на довіру людей, а наслідки війни.
Війна в нашій країні триває насправді ще з 2014 року, і за цей період суспільство пройшло багато випробувань. Майже в кожній сім’ї хтось воює, а хтось, на жаль, загинув на фронті. Народ схвильований і так стається, що часто свій біль і розпач люди трансформують у агресію.
З цього приводу для наших працівників ми постійно проводимо навчання, тренінги, інструктажі. Як зберігати спокій, правильно діяти в тих чи інших ситуаціях. Кожен патрульний має пам’ятати, що ми — це, в першу чергу, сервісна організація. А це означає, що навіть виписуючи людині штраф, витребовуючи документи, наш працівник зобов’язаний бути толерантним, ввічливим. Ми робимо на це великий акцент, і я впевнений, що мої люди стараються чинити правильно в найекстремальніших ситуаціях.
– Ви в патрульній поліції з перших днів заснування підрозділу. Це було десять років тому. Можете пригадати перші дні роботи і порівняти їх з теперішнім часом?
– Я починав службу у Києві. Перші дні роботи — це була дійсно свого роду ейфорія. Але вона точно не могла тривати десять років. Зараз мало хто із тих, з ким у 2015-му ми починали, лишився у патрульній поліції. Натомість, ті, кому в 2015 році було всього вісім, зараз вже у наших лавах.
Порівнювати той час з теперішнім складно. Але я вважаю, що якість роботи патрульних точно не погіршилась.
Інтерв’ю записала Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар