Це була подорож життям молодого, надзвичайно талановитого, творчого юнака — і водночас відважного воїна.
Сьогодні, у День національної молитви за Україну, у четверту річницю повномасштабного вторгнення, у Бурштинський ліцей імені Ольги Басараб відбувся особливий захід пам’яті.
Захід, присвячений Валентину Ємбрику — музиканту-скрипалю, який змінив смичок на зброю, щоб захистити рідну землю, та його побратимам із підрозділу «Махно Груп», які загинули 26 лютого 2025 року, пише “Західний кур’єр”.
На екрані — світлини й відео з дитинства та юності. На сцені — мамині спогади. Безмежно щирі, теплі, сповнені любові слова. Поруч — бабуся Марія. У залі — побратим Назарій Цюняк. І в якийсь момент здавалося, що Валентин десь поряд… Бо свідомість відмовляється приймати, що така життєлюбна, світла, щира людина пішла за межу. Не з власної волі — а з волі безжального ворога, який чотири роки тому ступив на нашу землю брудним московським чоботом.
Свій талант Валентин успадкував від дідуся — етнічного лемка, віртуозного скрипаля.
Обдарованість хлопця розгледіли у Бурштинській музичній школі. Вже з шостого класу він виступав у ансамблі народної музики «Кредо» під керівництвом Ярослава Сливоцького.
Музика вела його по життю. Навчання у Київській Академії мистецтв ім. Чемберджі, магістратура у Київському інституті музики ім. Глієра. Паралельно — викладацька діяльність, створений разом з одногрупниками «Творчий простір», де популяризували українську музику, писали власні композиції. Валентин грав на багатьох інструментах, писав музику й вірші. Йому пророкували блискучу кар’єру віртуоза-скрипаля.
Та війна змінила цілі й пріоритети.
У витонченій, творчій натурі дрімав відважний воїн. Його чистота поглядів і цінності не дозволили залишитися осторонь. Він не міг відсиджуватися на дивані. Залишив навчання, пройшов курси з керування дронами і у 22 роки добровольцем вступив до лав ЗСУ.
Доля звела його з побратимами з рідного Бурштина — такими ж молодими, відважними, свідомими. Вони створили свою підгрупу розвідки та бойових безпілотних апаратів — «Махно Груп».
Розвідувальний взвод було сформовано 20 грудня 2023 року. Його серцем і душею став Андрій Лащ із позивним «Махно».
У складі підрозділу молодший сержант Валентин Ємбрик із позивним «Смичок» був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Він став командиром — таким, на якого хочеться рівнятися. З яким не страшно. Якому довіряють.
Побратим Назарій Цюняк згадував Валентина як людину великого серця й великого таланту. Згадував їхні жарти, курйози, моменти братерства — ніби це була одна велика родина.
Між боями, у хвилини затишшя, Валентин творив. Писав вірші. Складав музику. І сьогодні зі сцени учні читали його поезію, виконували його пісні — глибокі, проникливі, з особливими посланнями. Наче він знав, що має залишити слова для інших поколінь.
26 лютого 2025 року ворог скинув керовану авіаційну бомбу у місці виконання бойового завдання в районі Гуляйполя. Одночасно загинули семеро Героїв «Махно Груп»:
Андрій Лащ,Ігор Погребенник,Андрій Коваль,Владислав Олексійовець,Володимир Фіголь,Станіслав Микита,Валентин Ємбрик.
Сім молодих життів. Сім історій. Сім сердець, які билися за Україну.
Молодь має знати такі історії. Бо свобода — це не просто слово. Це вибір. Це відповідальність. Це мужність стати на захист тоді, коли країні найважче.
Залишити коментар