“Аби не згасло усіх полеглих пам’яті багаття”: у Бурштині відбувся особливий захід пам’яті

Це була подорож життям молодого, надзвичайно талановитого, творчого юнака — і водночас відважного воїна.

Сьогодні, у День національної молитви за Україну, у четверту річницю повномасштабного вторгнення, у Бурштинський ліцей імені Ольги Басараб відбувся особливий захід пам’яті.

Захід, присвячений Валентину Ємбрику — музиканту-скрипалю, який змінив смичок на зброю, щоб захистити рідну землю, та його побратимам із підрозділу «Махно Груп», які загинули 26 лютого 2025 року, пише “Західний кур’єр”.

На екрані — світлини й відео з дитинства та юності. На сцені — мамині спогади. Безмежно щирі, теплі, сповнені любові слова. Поруч — бабуся Марія. У залі — побратим Назарій Цюняк. І в якийсь момент здавалося, що Валентин десь поряд… Бо свідомість відмовляється приймати, що така життєлюбна, світла, щира людина пішла за межу. Не з власної волі — а з волі безжального ворога, який чотири роки тому ступив на нашу землю брудним московським чоботом.

Свій талант Валентин успадкував від дідуся — етнічного лемка, віртуозного скрипаля.

Обдарованість хлопця розгледіли у Бурштинській музичній школі. Вже з шостого класу він виступав у ансамблі народної музики «Кредо» під керівництвом Ярослава Сливоцького.

Музика вела його по життю. Навчання у Київській Академії мистецтв ім. Чемберджі, магістратура у Київському інституті музики ім. Глієра. Паралельно — викладацька діяльність, створений разом з одногрупниками «Творчий простір», де популяризували українську музику, писали власні композиції. Валентин грав на багатьох інструментах, писав музику й вірші. Йому пророкували блискучу кар’єру віртуоза-скрипаля.

Та війна змінила цілі й пріоритети.

У витонченій, творчій натурі дрімав відважний воїн. Його чистота поглядів і цінності не дозволили залишитися осторонь. Він не міг відсиджуватися на дивані. Залишив навчання, пройшов курси з керування дронами і у 22 роки добровольцем вступив до лав ЗСУ.

Доля звела його з побратимами з рідного Бурштина — такими ж молодими, відважними, свідомими. Вони створили свою підгрупу розвідки та бойових безпілотних апаратів — «Махно Груп».

Розвідувальний взвод було сформовано 20 грудня 2023 року. Його серцем і душею став Андрій Лащ із позивним «Махно».

У складі підрозділу молодший сержант Валентин Ємбрик із позивним «Смичок» був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Він став командиром — таким, на якого хочеться рівнятися. З яким не страшно. Якому довіряють.

Побратим Назарій Цюняк згадував Валентина як людину великого серця й великого таланту. Згадував їхні жарти, курйози, моменти братерства — ніби це була одна велика родина.

Між боями, у хвилини затишшя, Валентин творив. Писав вірші. Складав музику. І сьогодні зі сцени учні читали його поезію, виконували його пісні — глибокі, проникливі, з особливими посланнями. Наче він знав, що має залишити слова для інших поколінь.

26 лютого 2025 року ворог скинув керовану авіаційну бомбу у місці виконання бойового завдання в районі Гуляйполя. Одночасно загинули семеро Героїв «Махно Груп»:

 

🇺🇦Андрій Лащ,
🇺🇦Ігор Погребенник,
🇺🇦Андрій Коваль,
🇺🇦Владислав Олексійовець,
🇺🇦Володимир Фіголь,
🇺🇦Станіслав Микита,
🇺🇦Валентин Ємбрик.

 

Сім молодих життів. Сім історій. Сім сердець, які билися за Україну.

Молодь має знати такі історії. Бо свобода — це не просто слово. Це вибір. Це відповідальність. Це мужність стати на захист тоді, коли країні найважче.

Світла пам’ять Валентину та його побратимам.
Герої не вмирають. Слава Україні.

 

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.