У неділю Рогатинська, Бурштинська, Галицька та Івано-Франківська громади об’єдналися заради тих, кого найбільше чекають удома, — наших Захисників, які перебувають у полоні або мають статус безвісти зниклих.
Пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Бурштинської міської ради.
Мирну акцію на їхню підтримку ініціювали благодійний фонд «Форса» та байкерські клуби Рогатинщини.
Розпочалася акція у Рогатині, на площі Роксолани. Тут зібралися родини Захисників із прапорами, на яких — світлини найдорожчих людей. Кожен такий прапор — це окрема історія, біль розлуки й надія, яка щодня допомагає чекати.
Сьогодні в Україні понад 100 тисяч Захисників мають статус безвісти зниклих. У Рогатинській громаді таких Захисників — понад 80, у Бурштинській — 55.
За кожною цифрою — людина. Чийсь син, чоловік, батько, брат. Той, чиє повернення щодня чекають удома.
Далі колона автомобілів та мотоциклів вирушила до Бурштина. Це був не просто автопробіг — це був символічний маршрут єдності, покликаний ще раз нагадати: наших Захисників не забули. Їх шукають. Їх чекають. За них борються.
У Бурштині колону зустріли на площі перед пам’ятником Кобзареві. Тут також зібралися родини Захисників із нашої громади — з прапорами, на яких обличчя найдорожчих людей.
Захід розпочався з молитви. Разом з отцем Віталієм Грицюком молилися за кожного воїна, за добрі звістки, за силу для родин і за щасливе повернення усіх Захисників до рідного дому.
До присутніх звернулася заступниця міського голови Світлана Видай. Вона наголосила, що ця акція — не лише про маршрут автомобільної та мотоциклетної колони. Вона — про єдність людей і громад, які не дозволяють забути тих, хто сьогодні не може сам нагадати про себе.
Для Бурштинської громади ця тема особливо болюча. 55 наших Захисників мають статус безвісти зниклих, ще один офіційно підтверджений як такий, що перебуває в полоні.
За кожною з цих цифр — родина, яка щодня живе між надією і болем, любов’ю і очікуванням.
Цього дня говорили не лише словами. Звучала пісня, у танці та віршах перепліталися біль, любов і надія. А особливо щемко прозвучали слова маленької донечки, яка чекає свого татуся. У її голосі — та сама велика дитяча віра, яка не дозволяє опускати руки й продовжує чекати найдорожчого: тату, повертайся додому…
І, мабуть, саме в ці миті особливо відчувалося, наскільки сильним може бути очікування. Бо за кожним прапором із фотографією — родина, яка живе надією на зустріч, і любов, яка долає навіть найважчі відстані.
Після Бурштина колона вирушила далі — до Галича та Івано-Франківська, продовжуючи свій символічний маршрут і несучи далі спільний голос родин: про наших Захисників мають пам’ятати, їх мають шукати, а боротьба за їхнє повернення не повинна припинятися.
“Дякуємо організаторам цієї важливої мирної акції — благодійному фонду «Форса» та байкерським клубам Рогатинщини, усім родинам Захисників, які, попри біль і виснажливе очікування, знаходять у собі сили бути разом, і кожному, хто долучився до автопробігу – йдеться у дописі. – Нехай цей шлях стане ще одним нагадуванням для всіх: своїх не забувають. Своїх чекають. І за своїх борються. А ми віримо, що настане день, коли замість прапорів із фотографіями ми зустрічатимемо наших Захисників удома — живих, вільних, серед найдорожчих людей”.
Залишити коментар