41-річний криворіжець Дмитро Оніщенко проходить реабілітацію в обласній лікарні після важкого поранення. 23 травня Дмитра поступив у торакальне відділення.
«Та мене привезли як овоча практично. Важкий був стан, після реанімації. Уколи, крапельниці – все як зазвичай. За мною доглядали. Один чоловік мені допоміг дуже, Петя, я йому буду, напевно, все життя вдячний», – розповідає воїн. А психологічно – дуже підтримала дружина, що була поряд.
Чоловік із перервами служить із 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення пішов у тероборону і два з половиною роки був піхотинцем, пише Західний кур’єр з посиланням на Івано-Франківську обласну клінічну лікарню.
Отримав поранення після удару FPV-дрона по автомобілю:
«Я випав із машини. Благо, що уламки не полетіли в нас, водій теж був цілий. Він ще під’їхав задом і мене забрав. З горем навпіл мене затягнув у машину, і ми ще кілометрів 40 їхали до лікарні. Там уже я нічого не пам’ятаю. Отямився тільки в реанімації в Києві. Біля мене була дружина з донькою», – згадує Дмитро.
Те, що матиме проблеми із ногами, відчув одразу:
«Я просто помітив, як ноги «впали» поруч зі мною, і зрозумів, що все, буде печаль у мене».
Зізнається, що найбільше боявся залишитися там.
Після лікування Дмитро розпочав реабілітацію. Поступово почав пересідати у крісло колісне:
«Ну, звичайно, я ще такий лежачий, не міг… Та потихеньку-потихеньку я вже на крісло почав сідати. І потім – ходу вже по всьому Івано-Франківську дивитися, що де цікавого, місто оглядати».
Місто, каже, йому сподобалося настільки, що вже шукає тут житло:
«Дуже подобається. Я хочу тут залишитися жити. Ні, серйозно, я реально шукаю квартиру, підраховую свої кредити, що можу, намагаюся, в усякому разі».
Разом з волонтерами простору Мрія Дія Дмитро побував і в театрі, на виставі «Гуцульське весілля». Каже, найбільше йому запам’ятався актор-оповідач:
«Оце для мене було найцікавіше. Мені так цікаво було – просто сиджу, слухаю. Потім антракт, хлопці вийшли: “Ми не розуміємо, ми не розуміємо”. А я все прекрасно розумію», – розповідає він.
Зараз чоловік тренується, розтягується, освоює крісло колісне на прогулянках. Каже, що під час реабілітації йому багато підказують і допомагають: «Я багато чого вмію, дівчата допомогли. Реально добре всі допомагають: і те, і те, і те, підказують, як правильно все робити. Молодці хлопці й дівчата, піднімають стимул», – говорить Дмитро.
За його словами, лікарі прогнозують, що, можливо, він знову ходитиме, але результат залежатиме й від організму. Військовий вірить, що все вдасться: «Я розумію, що шанс є, що буду ходити. Треба до цього йти, реабілітуватися, лікуватися».
“Пересідати на крісло колісне, втримувати баланс, подолати страх перед падінням, — все це немалі зусилля”, — говорить асистентка ерготерапевта Центру фізичної та реабілітаційної медицини Марта Спасюк.
За її словами, самостійніть у тому, щоби приймати душ, виконувати базові гігієнічні процедури, — це вже позаду у Дмитра, він цього навчився. Головне завдання на цьому етапі, щоби Дмитро — навчився самостійно безпечно пересідати у крісло колісне. Для цього треба ще немало тренуватися…
“Ось зараз зроблю вправу на баланс, потім ще одну — і, буває, повертаюся в палату зовсім знесилений. Тут навантажують без пощади”, — з вдячною усмішкою каже Дмитро, який попри важке поранення, дуже надіється стати на свої ноги й повернутися ще до війська допомагати побратимам боронити країну.
Залишити коментар