Чемпіонат Рогатинського району з футболу завжди був одним із чи не найчисельніших у області за кількістю команд. Пригадується, у 2011 році їх було аж 44. Після реформи район увійшов до складу Івано-Франківського, проте це мало в чому вплинуло на футбольну ситуацію. Більше далися взнаки ковід та, звичайно, повномасштабна війна. Як зараз розвивається футбол на Рогатинщині, які у нього перспективи та найближче сьогодення говоримо із відповідальним за проведення змагань в Рогатинській громаді, членом Виконкому Івано-Франківської районної асоціації футболу, журналістом, істориком, статистиком та автором книги про Рогатинський футбол Олегом Гицівим.
– Олеже, розкажи читачам про себе?
– Народився 25 лютого 1978 р. у с. Путятинці Рогатинського району. Навчався в місцевій 8-річній школі та Рогатинській СШ №1, яку закінчив із золотою медаллю. В 2001 році закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, за спеціальністю викладач історії. Далі доля мене звела з містом Лева, в якому безперервно проживаю вже більше 25 років. Бог дарував нам, з дружиною Аллою, синів Олексія та Марка й донечку Соломійку. Зараз працюю вчителем історії та громадянської освіти у СЗШ №32 м. Львова.
– Як познайомився з футболом?
– Перший мій спогад про футбол залишився в пам’яті, коли мені було 4-5 років. Тоді я отримав від мами в подарунок футболку, на ній зробив ззаду темною ручкою напис «Лобановський». Скільки себе пам’ятаю малим – то завжди ганяв м’яча: в путятинських Кльомбрах, в Рогатині на стадіонах у Першій школі та в бурсі, на майданчику в Радгосп-технікумі. Перші ази ДЮСШ пізнав під керівництвом тренера Коваля Ярослава Володимировича, а відтак – Скородинського Михайла Михайловича.
– За які команди виступав?
– Виступав за «Опілля» Рогатин (юнаки), «Роксолана» та «Сокіл» Путятинці, «Університет» Чернівці, «Освіта» Чернівці, «Опілля» Рогатин (ветерани). Всього за кар’єру провів 546 матчів, в яких відзначився 159 забитими м’ячами та 167 результативними передачами.
– А суддівством не пробував займатися?
– Було таке: обслуговував матчі чемпіонату та кубка Рогатинського району в період з 2016 по 2019 рр. у якості арбітра та асистента арбітра (32 матчі).
– Окрім футболу ти активно займаєшся журналістикою та футбольною статистикою.
– З журналістикою «познайомився» у газеті «Експрес», де працював у відділі маркетингу та реклами. Згодом дописував на спортивному сайті «Турнір». З 2009 до 2021 року, разом із Назаром Коншином і Андрієм Дебяком «творили» сайт «Футбол Рогатинщини». Сайт одразу став справжнім проривом для футбольної спільноти нашого району. Активно дописував у районну газету «Голос Опілля», де вів футбольну колонку. Більш як 10 років тому заснував сторінку «Футбол Рогатинщини» в соцмережі Facebook, котра нараховує зараз біля 5,5 тис. учасників. Також очолюю прес-службу команди ветеранів «Опілля» Рогатин.
– Чим займаєшся сьогодні?
– Із лютого 2016 року – член Виконавчого комітету Федерації футболу Рогатинського району, згодом – заступник голови федерації. Після проведення адмінреформи та появи нової Івано-Франківської районної асоціації футболу (7 липня 2021 р.) відповідальний за проведення змагань в Рогатинській МТГ. З липня 2026 – член Виконкому Івано-Франківської районної асоціації футболу.
– Давай поговоримо про нинішній футбол Рогатинщини. Скільки команд цьогоріч змагається, скільки футболістів заявлено?
– Цього сезону у Рогатинських командах заявлено всього 407 футболістів: 26 – у Суперлізі (за “Метал” Пуків), 327 – у Першій лізі (11 команд, а також 21 – за ФК “Букачівці”, 33 – за ДЮФК “Бурштин”. А найбільше команд в Рогатинському районі виступало: в період срср – 50 (сезони 1984 р., 1990 р.), незалежної України – 44 (2011 р.). У Івано-Франківському районі – 23 (сезон 2021/22 рр.).
– Цікава статистика.
– Так. Це в останні роки в нас 12-14 команд є. Чи це багато? Залежно з чим порівнювати. Колись було 50 команд. Були навіть команди, котрі представляли хутори. Десь у кінці 1980-х років була команда з хутора Раківці, що розташований між селами Васючином і Воскресинцями. Вони два роки грали і грали дуже непогано, навіть одного разу грали в пульці.
– Хто зараз займається футболом у Рогатинській громаді?
– Насправді, двоє людей – я і Трач Василь Іванович. Він вже довший час у федерації. Спочатку Василь Іванович працював у старій Рогатинській федерації, де був заступником голови. В 2016 році в федерації відбулись зміни – кілька ініціативних людей захотіли покращити її роботу. В основному це було пов’язано з єдиною базою. Адже ми, напевно останні в області, почали реєструвати футболістів у єдиній базі. Тож тоді ми провели конференцію, повністю оновили склад федерації і одразу ж ухвалили рішення про початок реєстрації футболістів у єдиній базі. Новим головою було обрано Тищенка Віталія Леонідовича. Це набагато полегшило нам роботу. Пригадується, був такий випадок, коли вже після реєстрації футболістів у єдиній базі, одна з команд під час сезону два рази двох підставних гравців випускала на поле і ми двічі їх ловили. І двічі за сезон давали їм штраф по мінус 10 очок. Але навіть так команда зі знятими 20 очками до останнього туру боролось за збереження прописки у першій лізі. Сильна була команда.
– А потім була адміністративна реформа.
– Фактично тим же складом ми працювали до 2021 року, коли відбулась адміністративна реформа. Серед засновників нашої Івано-Франківської асоціації футболу від Рогатинщини було нас троє: Деб’як Андрій, Гиців Олег і Скарбовський Роман. І хоча вже тоді почав проводитись Чемпіонат Івано-Франківського району, у нас фактично завжди були люди, які відповідали за рогатинський футбол. Була створена своя своєрідна рогатинська підгрупа. Вона існує і до сьогодні. Це група «А» Івано-Франківського району в Першій лізі. Там виступають тільки рогатинські команди і ще дві із сусідніх громад – Бурштинської та Букачівської. А на початках Рогатинщина взагалі мала дві ліги і виступало в них 23 команди. Ми на постійному зв’язку з керівництвом ІФРАФ, особливо з першим заступником голови асоціації Миколою Миколайовичем Васильківим, з яким я чи не щодня спілкуюсь, вирішуючи різні питання.
– В Рогатинському районі завжди було багато команд, але чомусь давно немає команди, яка б брала участь у змаганнях обласного рівня.
– Так, у нас зберігся ще той дух сільського футболу. І хоча нині команда все ж меншає – чемпіонат досить сильний. Але справді, в останні роки з командою, яка б заявилась на область, є проблеми. Як на мене особисто – просто немає людини, яка б цим зайнялась. Повинна бути людина, декілька людей, які б на місці постійно займались командою. Думаю, влада обов’язково допомогла б. Тішить, що хоча б у Суперлізі цього року є команда з Рогатинщини – «Метал» Пуків.
– Чи допомагає зараз влада?
– Так, міська рада Рогатина на чолі з головою Насаликом Сергійєм Степановичем оплачує за всі наші команди заявковий внесок. Це по 8 тисяч гривень на команду, а також платить частину коштів за суддівство. Колись було більше, але зараз часи такі, що потрібно допомагати нашим ЗСУ. Їм більше потрібні ці кошти.
– А чому ветерани Опілля» виступають у Чемпіонаті Львівської області?
– Це, насамперед, пов’язано із переїздами. Власне, напевне тому у нас немає і команди в чемпіонаті Івано-Франківської області. Ветеранська команда наша зараз заявилась на Львівську область і найдальше нам там їздити – 110 кілометрів. Це до Комарно. А в нашій області у нас великий кілометраж – в той же Снятин більше 160 кілометрів. Ми, до речі, якось ветеранською командою Рогатина грали у лізі ветеранів Івано-Франківської області. Зайняли там останнє місце, але поступились першому всього 4 очки. Щільність була дуже висока.
– А як справи у чемпіонаті Львівщини?
– Непогано. Цьому ми можемо завдячувати місцевому фермеру Гірняку Юрію Васильовичу, котрий буквально «живе» цією кормандою. В 2023 році ми починали з чотирьох очок і останнього місця. Потім взяли 16 очок і вже були всередині таблиці. Минулого року взяли перше місце в Першій лізі. Цього року граємо в вищій лізі – ділимо наразі першу та другу сходинку – і зовсім недавно стали володарями Кубка. Це був нечуваний успіх для нашої команди, вся Львівська область ще й досі обговорює цю звитягу Рогатина.
– Говорячи про футбол Рогатинщини варто все ж окремим словом згадати про футзальний чемпіонат.
– Футзальний чемпіонат проводиться традиційно з 1991 року. Тільки на початку війни два чи три роки його не було. У нас є свої ініціативні люди, які цим займаються. Наприклад, Віталій Фарина. Він є діючим футболістом і займається цим вже, напевно, три останні роки. Я тільки допомагаю. У нас є добрий зал для такого футболу, який надає місцева ДЮСШ (директор Білоус Володимир Богданович) і в змаганнях завжди беруть участь багато команд як наших, так і з сусідніх громад. Маю надію, що цієї зими чемпіонат знову буде таким потужним, як і в останні роки.
– Розкажи про книжку. З чого все почалося?
– Це почалось давно – ще за союзу мене тато привчив до статистики. Завів зошити і ми записували кожен тур вищої ліги радянського союзу. Робили таблички. Записували рахунок, авторів голів і скільки глядачів на матчах було. Я з того часу і до сьогодні веду цю статистику. Скільки вже чемпіонатів і кубків України пройшло – все є у мене в зошитах. Єврокубкові матчі наших представників теж веду.
– А коли виникла саме ідея зібрати це все в книжку?
– Ідея виникла більше 10 років тому. З’явився доступ до матеріалів, сприяла цьому й поява інтернету. Була можливість якісь фотографії собі зберегти. В мережу потрапили записи Михайла Багрія з Верхньої Липиці. Тарас Кельбас виклав її. Пан Багрій колись, як і багато справжніх уболівальників, вів зошит, де записував результати місцевого чемпіонату. То було недовго, але дуже заінтригувало. Я теж почав вести статистику хто і коли був чемпіоном і призером району. Потім появився сайт «Футбол Рогатинщини». На початках це був один із найпотужніших сайтів про футбол серед районів області і це був великий інформаційний сплеск у нашому Рогатинському футболі. Там люди могли спілкуватися, викладати цікаву інформацію, писали рахунки матчів. В чаті було багато інформації. Тож я цей матеріал збирав і зрозумів, що ніхто ніколи цим питанням у Рогатині не займався. Тому треба щось робити і я почав ще більше збирати матеріалів. Потім я побачив, що аналогічні книги виходять в Україні, в нашій області. В Галичі Володимир Козелківський видав пару книг. І то дало старт.
– Тоді почалась війна…
– Коли почалася війна, то я пішов в редакцію газети «Голос Опілля». Я там дописував багато років – вів спортивну колонку. І я всі газети «Голосу Опілля», починаючи від середини 50-х років минулого століття, простудіював, перефотографував всі матеріали про спорт. У Львові мені допоміг футбольний історик Олександр Паук. Він займається футбольною статистикою і дуже багато мені надав матеріалів, що стосуються участі західноукраїнських команд у чемпіонатах Польщі. Це 1920-1930-ті роки минулого століття. Він працював у архівах і мав доступ до всіх газет, які виходили в той час у Львові і в Станиславові (Івано-Франківську). Тоді фактично на наших землях проводився чемпіонат Галичини. В Рогатині була відома команда «Роксолана», котра в 1934 році стала переможцем зони «Схід» чемпіонату під проводом Українського Спортового Союзу. Взагалі, в один із тих періодів у Рогатині існували 4 футбольні команди: дві українські, польська і єврейська. Є навіть дані про склади деяких команд. Тож зібрав то все до купи і виникла книга.
– Чув, що книга писалась якраз під дату першого матчу?
– Власне навпаки: під час збирання інформації виявилось, що на теренах Рогатинщини перший матч був зіграний у 1925 році. Тож, як кажуть класики, «так співпало». Минулого року ми до цієї дати навіть провели футбольний матч між ветеранами рогатинського «Опілля» і київського «Динамо». Стадіон в нашому місці був переповнений, на цю гру з’їхалася чи не вся Рогатинщина, і не тільки.
– То коли вийде книга?
– Книжка вже в друці. Скоро отримаю перших сто примірників. За обсягом – 612 сторінок. На перший тираж замовив 425 примірників. Спонсора не маю – оплатити тираж мені допоміг старший син Олексій, ще кілька відомих футбольних людей на Рогатинщині долучилися до цього. Взагалі – це колосальна праця. Тішуся, що є люди, які також цим займаються. Знаю в Делятині зараз Лев Капчук щось планує видати, в Долині Михайло Капащук збирає інформацію. Добре, що є такі ентузіасти.
– Які плани?
– Маю ще ідею ще видати другу книгу. Багато матеріалів вже назбирав. Хочу зробити книгу про видатних особистостей, але ще не визначився, чи писатиму тільки про футбол, чи про весь спорт Рогатинщини, адже у нас, крім футболу, розвивався настільний теніс, кульова стрільба. У нас є учасники Олімпіади.
– І наостанок.
– Наостанок хочеться, щоб закінчилась війна. Щоб нарешті запанував мир і ми могли повноцінно проводити змагання різних рівнів. Серце болить, коли згадую про тих наших футболістів, котрі віддали своє життя за Україну. Ми повинні про них пам’ятати й ніколи не забувати.
Записав Володимир КАПУСНЯК
Залишити коментар