«Західний кур’єр» опитав представників Прикарпаття про те, якою має бути реформа мобілізації в Україні та що потрібно змінити у нинішній системі.
Своєю позицією поділився Андрій Фармуга, ветеран війни, політолог, громадський діяч, координатор ветеранського напрямку платформи «Тепле Місто».
За його словами, потреба у реформі мобілізаційної системи є очевидною, хоча сама тема мобілізації завжди сприймається суспільством болісно.
«Необхідність реформи системи мобілізації очевидна. Сама тема мобілізації сьогодні має негативну конотацію. Хоча інструменти примусу неминуче існують у будь-якій державі, яка веде війну — це світова практика. Історія показує, що спочатку на фронт ідуть добровольці, але їх небагато, зазвичай не більше 10% суспільства. Після цього держава змушена запускати механізми мобілізації», — зазначає він.
Водночас, за його словами, в Україні ця система досі не стала зрозумілою і прозорою для людей.
«У прогресивних державах ці процеси організовані зрозуміло і прозоро, тому вони не викликають такого рівня суспільної напруги. В Україні ж тема мобілізації стала однією з найбільш конфліктних. Саме тому можна говорити, що реформа системи фактично вже запізнилася — вона мала відбутися значно раніше», — каже Андрій Фармуга.
Одним із проявів цієї запізнілості він називає слабку цифровізацію.
«За час від початку війни у 2014 році система так і не була повноцінно модернізована. Ми живемо в 21 столітті, і логічно було б очікувати, що процес мобілізації буде значною мірою цифровізований. Натомість досі трапляються ситуації, коли одним людям повістки приходять по кілька разів, а інші взагалі не отримують жодних повідомлень», — зазначає він.
Втім, проблема, за його словами, не лише в технологіях, а й у самій організації процесів.
«Із самого початку система була організована неправильно. Залучати до процесу оповіщення безпосередньо працівників ТЦК було помилкою. Перевірка документів, затримання людей і примусове доставлення — це функції правоохоронних органів, передусім поліції. Натомість ТЦК мають займатися обліком, документальним супроводом військових і адміністративною роботою», — пояснює Андрій Фармуга.
Водночас він наголошує, що ліквідація ТЦК не є рішенням проблеми.
«Говорити про розформування ТЦК можуть лише популісти. Багато людей бачать лише одну частину їхньої роботи — вручення повісток. Насправді ці структури виконують значно ширший спектр завдань: ведуть облік військовозобов’язаних, займаються документальним супроводом військових, працюють із родинами загиблих», — каже він.
Він також звертає увагу, що реальна картина значно відрізняється від публічного сприйняття.
«Щодня по країні вручаються сотні повісток, і переважна більшість людей після цього без конфліктів іде виконувати свій обов’язок. Скандали виникають у поодиноких випадках, але саме вони стають найбільш помітними у публічному просторі», — додає Андрій Фармуга.
На його переконання, ключ до змін — у системному підході, а не в окремих рішеннях.
«Питання не в розформуванні ТЦК, а в реформуванні всієї системи, цифровізації обліку і чіткому розподілі відповідальності між інституціями. Одна людина, навіть міністр оборони, самотужки цього не змінить — для реальних змін потрібні системні рішення і політична відповідальність усіх органів влади», — підсумував він.
Більше думок представників Прикарпаття про реформу мобілізації — у повному опитуванні «Західного кур’єра».
Залишити коментар