Олександр Гордієнко – молодший сержант та за професією лікар-травматолог, військовий хірург. Чоловік родом з села Милування Тисменицької громади.
Історією військовослужбовця поділились на фб-сторінці Тисменицької міської ради, передає Західний кур’єр.
Строкову службу проходив у 1988-1990-х в Окремій десантно-штурмовій бригаді морської піхоти у Севастополі.
Олександр боронить нашу землю з 2017. Коли підписав контракт, потрапив у Третій окремий десантно-штурмовий батальйон 80 окремої десантно-штурмової бригади. В зоні АТО направили в Станицю Луганську «на нуль».
«Сепаратисти були за 400 метрів від нас. Не було навіть лінії розмежування, сірої зони. Нас розділяла річка Сіверський Донець. Провели там пів року, без ротації», – розповідає воїн.
Під час служби в АТО отримав дві контузії, став інвалідом війни та був комісований.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр пішов добровольцем. У перший день був у військкоматі.
Але бригади було укомплектовано, тож деякий час служив у роті охорони в Тисмениці.
Потім був набір у 52 окремий стрілецький батальйон, який формувався у Франківську. Олександр одразу пішов.
Направили у Київську область, під білоруський кордон. Потім – передова на Донеччині.
«Я був там близько Курахово, під Павлівкою. На той час найгарячішими точками були Бахмут і Павлівка. Там стояли російські морські піхотинці. Туди направили наш батальйон. В саме пекло»…
Окрім цього був санінструктором з тактичної медицини.
«Рідним казав, що я всюди, але тільки не там, не під Донецьком. Пізніше подзвонили з сільської ради, у мами були серйозні проблеми зі здоров’ям. Я був звільнений по догляду за мамою».
«Це одна війна. З 2014-го. Просто тоді не було танків, градів, важкої артилерії…
Хто там був, той знає, що війна та сама», – говорить захисник.
Залишити коментар