21 лютого у бою з окупантами поблизу насеоленого пункту Павлівка Донецької області загинув стрілець Ігор Іваськевич, 47-річний мешканець с. Бабухів Рогатинської громади.
Цю трагічну звістку повідомили на фб-сторінці Рогатинської МТГ, передає Західний кур’єр.
«У 47-м наш земляк зумів стати найкращим батьком та чоловіком у світі. Разом із другом «з нуля» створити успішне підприємство із виготовлення столярних виробів. Працею його роботящих рук – ошатними дверима й лавками – сьогодні зустрічає не один храм Рогатинщини. Багатьом оселям додають затишку вікна та сходи, виготовлені у цій міській майстерні… Але найголовніше у свої 47-м – Ігор Богданович Іваськевич став тим, хто беріг людей і щодня наближав Україну до перемоги», – йдеться у повідомленні.
У дні війни Ігор Іваськевич, який досконало умів працювати з деревом, став Захисником. Від 3 червня 2022 року виконував бойові завдання у складі 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти. А з 29 листопада 2022 року разом з побратимами спрямований у гарячі точки Донецької області.
Сьогодні дружина Іванна Іваськевич зі сповіщення дізналася: «нема найкращого». Її коханий чоловік, стрілець 3 стрілецького відділення, «отримав поранення несумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій». Добре серце Ігоря зупинилося 21 лютого поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.
Згадуючи про захисника, рідні й друзі в один голос зазначають – це була неймовірно світла людина.
Ігор Іваськевич народився 18 квітня 1976 року у с. Бабухів Рогатинської громади. Навчався у школі в рідному селі, згодом здобув фахову освіту в Івано-Франківському художньому професійному училищі №3. Здавна любив працювати з деревом, тож старався досконало навчитися столярної майстерності, розвинути рідкісний талант, подарований йому Богом.
Після закінчення училища Ігор Іваськевич проходить службу в армії, працює у комбінаті комунальних підприємств м. Рогатина. Трішки згодом у нього з другом визріє ідея розпочати свою справу. Вони зважуються на створення власної майстерні з виготовлення дерев’яних виробів.
«Нам часто казали, що двоє чужих людей, врешті-решт розбіжаться, бо важко вести спільне підприємство, особливо, коли воно розвивається, – зізнається колега загиблого. – Але між нами з Ігорем ніколи не було сварки. Таку людину, як мій друг, важко знайти. Безвідмовний, щирий, людяний, завжди вмів все зробити і старався усім допомогти. Він був не просто колега по бізнесу, за ці роки ми як брати стали, рідні душі»…
У 2005 році наш Захисник створює сім’ю. З дружиною Іванною стараються дати гарне майбутнє сину Ростиславу та донечці Яринці, яких у любові до Бога виховують достойними людьми. Ігор був також добрим братом, односельчанином, друг, а віднедавна – побратимом.
В дні війни Ігор Іваськевич відкладає роботу у своєму столярному цеху й бере у руки зброю. 3 червня у зв’язку з мобілізацією призваний на військову службу.
«У нього були проблеми зі здоров’ям, але він вирішив іти захищати. Казав: «Ми маємо самі іти, не чекати сповіщення»», – пригадує сім’я.
Згодом були довгі дні і ночі в очікуванні та молитві. Родина вірила, проте 21 лютого Ігор Іваськевич не зателефонував з «нуля» рідним.
“Завтра 24-го лютого. Рік, відколи Україна живе в іншому вимірі – повномасштабної війни. За 12 місяців лютого наша громада втратила 17 Героїв. Ще один Воїн Світла став до лав небесного війська напередодні цієї гіркої дати.
Схиляємо голови у молитві за душу полеглого Захисника, просимо у Бога сили й витримки для його родини, щоб пережити цю невимовну втрату”, – йдеться у співчутті.
Залишити коментар