7 грудня на острові Білогрудий Скадовського району Херсонської області загинув солдат Богдан Романчук з села Потік Рогатинської громади, розвідник 1 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти.
Цю трагічну звістку повідомили на фб-сторінці Рогатинської МТГ, передає Західний кур’єр.
«Наш земляк Богдан Романчук з с.Потік любив планувати своє життя. І навіть у ці буремні дні мав чітке бачення – належно виконати важливі бойові завдання й обов’язково приїхати на хрестинах свого первістка. Навіть ім’я малечі обрав – Марко або Меланія. Старовинне, адже такі дуже любив.
Захисник рахував дні до 15 грудня, щоб за ці довгі місяці війни нарешті побачити вагітну дружину. Але напередодні, 7 грудня, зв’язок з Богданом раптово обірвався.
Довго мовчав телефон, та рідні не втрачали надію. Днями безмовну тишу стривожив дзвінок. Близьких Захисника кличуть в Одесу «на впізнання», – йдеться у дописі.
Богдан із побратимами поліг в бою з ворожими підрозділами рф.
Народився загиблий Герой 14 травня 1989 року у с.Потік. Навчався у початковій школі в рідному селі та в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого. Відтак фахову освіту здобув у Львівській філії Дніпровського національного університету залізничного транспорту. Певний час працював на «львівській залізниці».
Від студентських років також був частинкою «Спільноти Благословення» УГКЦ (першим лідером МСБ), де активно займався з молоддю.
Знайомі й друзі згадують, що за життя Богдан «завжди був унікальним, не таким… в дечому бунтівним, безвідмовним, правдолюбним, гіпервідповідальним в тому, за що брався. А «любов до України» для нього була більше, ніж слова».
Богдан був захисником за покликом душі. Війна для нього почалась ще задовго до 24-го лютого.
Був активним учасником Революції гідності. А коли окупанти нахабно вдерлися в Україну, активно долучився до волонтерського руху. Возив найнеобхідніше військовим у напрямку Маріуполя.
«Допомагав хлопцям, старався знайти для них харчі, амуніцію інші потрібні речі. Між них почувався, як вдома, навіть залишався на нічліг в бліндажах, готував щось смачненьке», – згадує рідний брат Мирон.
Згодом Богдан Романчук чітко вирішує захищати Батьківщину у складі добровольчих формувань. Рік провів у зоні АТО.
Повернувшись додому, мріяв долучитися до пожежної дружини у Рогатині, хотів пов’язати своє життя з захистом людей від стихії. Але доля розпорядилася інакше.
«Спочатку наш Захисник їздив з братом на заробітки за кордон, потім – знайшов своє кохання. У місті Лева познайомився з дружиною Яриною й у вересня 2020 року побралися. У любові молоде подружжя старалося облаштувати своє сімейне гніздечко. Та в життя знову вдерлася війна», – йдеться в історії про героя.
28 лютого 2022 року Богдан знову добровольцем попрямував на фронт. Був у найгарячіших точках. Дуже став у нагоді бойовий досвід, який допомагав йому та його побратимам повертатися з найскладніших завдань.
«Він від початку знайомства говорив дружині Ярині, що якщо виникне потреба у захисті України, то він не залишиться осторонь. Піде воювати, бо хто, як не він, – пригадує брат Мирон. – Мені, як молодшому, наказував дбати про батьків і рідних. Завжди наголошував: «Я, старший, буду дбати про Україну, а ти – про дім».
Коли зв’язок з Богданом Романчуком обірвався, рідні до останку вірили у краще… Такі світлі люди, як він, мали б жити і жити. Бо на них і тримається Україна.
«Мій брат любив говорити, що смерть – то тільки початок. Але дуже важко змиритися …», – каже Мирон.
Його первісток зі слів рідних знатиме, що його батько Герой!
«Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе», – йдеться у співчутті.
Про чин порохону Богдана Романчука повідомлять невдовзі.
Залишити коментар